![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerВибач нам, скромний Титане, –
Не зуміли тебе вберегти.
Пам’ять, повір, не зав’яне
І зорю твою зможе знайти!
Не зуміли тебе вберегти.
Пам’ять, повір, не зав’яне
І зорю твою зможе знайти!
Любко Дереш " Голова Якова"
Коли я вперше взяв читати цю книгу , я зміг осилити аж 6 сторінок. Кілька днів не міг змусити себе читати далі. А потім ковтнув за пів ночі. Певно, треба мати певний настрій, щоб такі книги йшли. Книга зовсім не схожа на попередні твори Дереша , автор змінився, автор виріс. І логічно, що з ним змінилися і виросли його твори. Бо найбільш відверті книги завжди трохи автобіографічні. Сюжет переказувати немає сенсу, але скажу. що книга , як на мене , точно варта уваги. Скажу лиш, що це алхімічна, але точно не комедія.
NB. Якщо хто небуть хоче прокоментувати убогість, недорозвиненість і тд і тп. СучУкрЛіту ( а такі завжди знаходяться)- мені похуй на вашу думку.
