Біг від себе

Переліт з Подгоріци до Будапешту займає трохи більше години часу, ще година на добирання з аеропорту в хост. Не буду показувати де ми жили, бо хостел вже не існує. Закинули речі в камеру схову біля стійки реєстрації і рушили в місто. Хостел був доволі непоганим, але все одно найкраще що в ньому було — це двір колодязь в будинку де він знаходився))).



Всі основні туристичні ( і не основні, також) атракції столиці Угорщини ми вже побачили в свої попередні відвідини, тож хотілося щось нестандартне. І ми вирушили...Але про це трошки пізніше, спочатку ми добралися до мосту Маргіт або Маргарет (Margit híd).

Міст Маргарет — другий найстаріший міст в Будапешті, після Ланцюгового мосту Сечені (Széchenyi Lánchíd). Відкрито його в 1876 році. Міст названий на честь Святої Маргарити (1242-1270 роки), дочки угорського Короля Бели IV, як і одноіменний острів Маргіт.
Тут ми пересіли на автобус №291 і поїхали до нижньої станції канатної дороги "Зуглібет Лібего"(Zugligeti Libegő). Знали, що в Будапешті така є?

Крісельна канатна дорога була побудована в Будапешті в 1970 році. Вона з'єднує район Зуглігета і гору Янош, що розташовані в 12 районі Будапешта.

У 1933 році інженер Іштван Хантос виступив з ідеєю будівництва канатної дороги від Зуглігета до гори Янош. Його план отримав попередній дозвіл на роботу, проте були проведені тільки підготовчі роботи. На початку 1940 років компанія «Метрополітен Трамвайс» знову вхопилася за ідею і знову підготувала проект, але початок Другої світової війни зупинив будівництво. Навесні 1945 року знову виникла ідея будівництва канатного транспорту в столиці Угорщини. План включав в себе цілу мережу маршрутів, в першому з яких планувалося з'єднати Обуду і Хармашатархі. Але і цей план не був реалізований.

У 1967 році настав переворот в процесі планування цього незвичайного виду транспорту. Міська рада 12 округу Будапешта прийняла рішення про початок будівництва канатної дороги в 1968 році. Міністерство транспорту підтримало проект, а професійна робота компанії Road and Railway Planner Company забезпечила зведення першої в країні канатної дороги. Будівництво почалося 24 березня 1969 року. Роботами керував Ласло Патакі (Pataki László), і він же став першим менеджером з обслуговування канатної дороги Zugligeti Libegő .
Ось ціни на проїзд на канатці станом на 2018 рік.
Зараз же квиток для дорослого в одну сторону коштує 1200 форинтів і 1600 в дві сторони.



Стрьомновато трохи... але весело!



Двомісні відкриті крісла долають відстань в 1040 метрів за 15 хвилин (в обидві сторони), при перепаді висот в 262 метри. На двох опорах власника трос проходить під роликами, а на всіх інших опорах - над роликами.









Маленький лайфхак. При під'їзді до верхньої станції вас сфокає камера, тож посміхайтеся)). Фотку можна купити в автоматі.



Ми вийшли не дуже, тож купувати не було сенсу). Ну і зажали трохи 600 форинтів)).



Вийшли з станції і пішли в гору. Вперше ( і востаннє ) побачив в житті доріжку для бігу. Ходити по ній заборонено. Дискримінація, йопте.



А йшли ми оглядової вежі Ержебет (Erzsébet-kilátó).



В середині знову вгору....



Щоб побачити це.
Оглядова вежа Ержебет знаходиться в найвищій точці Будапешта на вершині гори Янош (János-hegy). З неї відкривається велична панорама міста і передмість. У гарну погоду звідси цілком реально розглянути засніжені вершини Верхніх Татр, що знаходяться на відстані понад 70 км від столиці Угорщини.
Зовсім не банальний вид на місто, не часто його показують туристи на фотках.











Каняка зацінив, кароч. Особливо те, що як тільки ми піднялися на вежу, то в небі розійшлися хмари, які закривали небо весь день.



В середині XIX в. замість вежі на цьому місці була лише невибаглива дерев'яна платформа, але чудовий вид на місто і його околиці з висоти 527 м постійно привертав до неї увагу мандрівників і городян незважаючи на їх соціальних статус. У 1882 році на неї піднімалася навіть імператриця Єлизавета. Її візит на гору дозволив згодом привласнити вежі королівське ім'я.

Популярність скромного споруди привела до народження ідеї про будівництво оглядової вежі. Цю думку вперше висловив в 1902 році антиквар і підприємець Фредерік Глюк (шикарне призвіще)) Glück Frigyes) на конгресі готельєрів. Після її схвалення був відкритий збір пожертвувань на будівництво оглядової вежі, що тривав п'ять років.

Будівельні роботи почалися в 1908 році. Знадобилося майже два роки для того, щоб реалізувати запропонований архітектором Фрідьешем Шулеко (Schulek Frigyest) проект. Його будівництво ускладнювалося важкодоступністю будмайданчика. Для доставки вапняних блоків і конструкцій з металу була побудована спеціальна канатна дорога, а вода надходила по особливому водоводу. Відкриття найзначнішої на той момент оглядової вежі відбулося у вересні 1910 року.

У перші роки після завершення будівництва Вежа Ержебет поряд з чисто розважальною функцією виконувала і більш практичні завдання. У ній розміщувалися метеорологічна станція і пост пожежної лісової охорони. У 1931 році біля вежі було споруджено відкритий оглядовий майданчик з кількома лавками.

У 2001-2005 роках була проведена реконструкція цього пам'ятника архітектури. Під час неї була замінено дах будівлі, заново облагороджено оглядовий майданчик біля підніжжя вежі і встановлені нові ліхтарі. На першому поверсі в невеликому приміщенні розгорнута постійна виставка, що розповідає про історію пагорба Янош і про минуле оглядової вежі.






Вийшли з вежі , перекусили трохи. З гостями.



І рушили знову до канатки.



І знову уіііі!









В місто вирішили вертатися не відразу на автобусі, а трохи прогулятися пішки в сторону міста.



Зовсім неподалік від нижньої станції канатки знаходиться красива будівля Культурного центру Ловасут (Lóvasút Kulturális és Rendezvényközpont).



Церква Святої Родини в Зуглігеті (Zugligeti Szent Család templom) - католицька церква на районі.






Але час піджимав, тож в центр Будапешту ми добралися таки громадським транспортом.



Сходили на оглядовий майданчик в церкві святої Марії Магдалени (Mária Magdolna Torony). Церква збудована в ХІІІ столітті, довго будівля була закинута, лише нещодавно церкву трохи підремонтовано і відкрито оглядовий майданчик. Вхід на вежу коштує HUF 1,500.




Але види того варті...















Захотілося в бані). В минулий наш приїзд нам дуже сподобалося в в купальні Лукач (Lukacs), в розкручені Сечені (Szechenyi ) не хотілося, але де як не в Будапешті є вибір.
Але зараз не про бані. Зараз про церкву св. Матіяша (Mátyás Templom) під передгрозовим небом.



Найвідоміший міст Будапешту. Ланцюговий міст Сечені (Széchenyi Lánchíd).



Це ми йшли так по набережній шукаючи собі баню.



Спочатку ми хотіли податися в старовинні турецькі бані Рудаш (Rudas), але бані і нині дотримуються певних мусульманських звичаїв. Нам "пощастило" і ми прийшли в день, коли жінки і чоловіки в бані допускалися окремо, що нас не влаштовувало зовсім, тож ми пішли далі.
Вирішили сходити в найпафосніші ( і найдорожчі) бані Будапешту в бані Геллерт ( Gellert ).
Але і там нас чекав облом. Ці бані, на відміну від більшості в місті працюють лише до 19 години і на відвідини в нас залишалося хвилин 40. Ну що ж вирішили їхати в Сечені, вони відкриті допізна.



Але це пізніше, а поки просто фоточки з прогулянки набережною Дунаю.



Пам'ятник воїнам полеглим в Першій світовій війні, чи як її називають в Європі — Великій війні. В нас же цю епохальну подію майже не згадують, хоча українців тобі полягло дуже багато.



Павільйон (кіоск) Зимового саду (Várkert kioszk) замку Буда.



Ну і як без сучасного мистецтва нині?))




Статуя королеви Єлизавети (Erzsébet királyné szobra).



Ну а далі метро... Доречі, всі часто хвалять метро Стокгольму, але подивіться, що можна надибати в Будапешті.
Це ми їхали в бані Сечені .






Але не дивлячись на їх славу, вони сподобалися нам значно менше ніж Лукач свого часу. Дуже багато людей, обладнання стареньке, підтоптане. В головному басейні прикольчиків різних менше ніж в Лукачі... Ну і взагалі, в нас забрали годину в банях, бо в цей день влаштовувалася якась приватна вечірка, і нас попросили покинути будівлю на годину раніше .



А наступного ранку нас чекав літак додому, до Києва. Чергова подорож закінчилася, але тільки для того, щоб стати початком подорожі нової. Про яку я обов'язково напишу ( вже пишу, доооооовго пишу), тож буде цікаво. Не перемикайтеся.