falkoner / Про відпустку18. Частина сімнадцята. Шкодер

Гей! Бусурмане! Спробуй но загарбай наші береги!!!
Штурми, облоги.Та боронили боги. І де ж ті вороги?
Досі стоїть, не ворухнеться
Брила історії - наша Фортеця!

Дві години ( 90 км) у автобусі ( паршивенький такий атобус, але дуже дешево) і ми опинилися на Заході Албанії в старовинному містечку під назвою Шкодер (Шкодра) ( Shkodër, Shkodra).

Шкодер - найдавніше місто Албанії, яке розташоване на березі Скадарського озера за 20-ть км від Адріатичного моря, поблизу злиття річок Дрин і Буни. Найбільший економічний і культурний центр на півночі Албанії. Важливий культурний центр Албанії в XIX столітті.
За 13-ть км від міста пролягає державний кордон з Чорногорією. Є адміністративним центром області Шкодер і округу Шкодер.
Шкодер — четверте за величиною місто в Албанії.
Назва Шкодер вперше зустрічається в давнину у вигляді Skodra (латинська: Scodra, давньогрецька: Σκόδρα), а також у вигляді грецького слова Σκοδρινῶν, знайденого на монетах II століття до нашої ери. Її остаточне походження невідоме.
Закинувши речі до хостелу ( жили ми в Six-Pack Hostel , але дивлюся, що він вже не існує) ми вирушили до головної атракції міста. До Шкодерської фортеці, до Розафи (Kalaja e Rozafës).

Памятник Ісі Болетіні (Isa Boletini) — албанському національному активісту і організатору повстання у Косово. З 1910 року він керував партизанською війною проти турків у регіоні Штімле (Shtime), що в Косово.

Пороздивлялися на мечеть Шаха Шемія ( Xhamia e Medresesë Haxhi Sheh Shamia).

Ну і як без муральчика. Тематичний такий, адже до моря тут зовсім не далеко.

І ось нарешті вона, славнозвісна фортеця Розафа.
Старовинна шкодерська легенда свідчить: три брати ніяк не могли звести місцеву фортецю — вона весь час руйнувалася. І тоді вони вирішили принести жертву небесам і кров'ю укріпити стіни. Було вирішено, що треба замурувати дружину молодшого брата — прекрасну Розафу. Він довго не міг їй цього сказати. Але одного разу йому довелося, і вона мужньо прийняла це, сказавши: «замуруй мене так, щоб я могла годувати свою дитину». Вона була живцем замурована у фундаменті фортеці разом зі своїм сином. На честь неї і названа фортеця міста Шкодер.
Легенда, звісно, не відрізняється оригінальністю, але най буде.
За науковими ж дослідженнями вважається що перші спроби збудувати фортецю на цьому місці відбувалися з ІІІ століття до нашої ери, коли фортифікаційні споруди будували іллірійські племена.

А це Свинцева мечеть, яку було збудовано 1773 року албанським пашею Мехмедом Бушаті з благородної сім'ї Бушаті, котрий був візиром Скутарського пашалику в той час.Цим вчинком він хотів надати місту свого народження відчуття столиці. Уважається, що будівлю мечеті було зведено на території, що перебувала у власності католицької церкви.
Упродовж 1900-х мечеть почала зазнавати ушкоджень, свинець, що покривав її бані було поступово розкрадено. 1916 року свинець, що лишився, було знято австрійською армією впродовж австрійського правління Албанією.
1967 року удар блискавки зруйнував мінарет, який до того, 1920 року, був відновлений Джелалом Бушаті, нащадком Мехмеда Бушаті.
1967 року Свинцеву мечеть, як і всі інші релігійні установи, було закрито, після того як антирелігійний комуністичний лідер Енвер Ходжа проголосив Албанію атеїстичною державою. На відміну від багатьох мечетей, що було зруйновано в цей час, ця змогла пережити комуністичний режим, скоріше за все завдяки тому, що 1948 року її було проголошено пам'яткою культури.
Нині більшу частину часу мечеть стоїть на затоплених луках, тому її часто називають ще як "затоплена мечеть"
НАжаль, часу в нас не було, щоб підійти до неї. Помилувалися зі стін фортеці.

Зазвичай, вхід до фортеці коштує 550 лек ( 140 грн. Ціна — станом на осінь 2018 року), але коли ми хотіли купити квитки, то нам пояснили, що сьогодні ( тобто тоді) міжнародний день туризму і вхід вільний. Ну, ок)).

Всередині фортеці збереглося кілька будівель і руїн будівель, наприклад: в одній з казарм в даний час знаходиться невеликий музей, присвячений історії фортеці. У музеї можна знайти безліч стародавніх іллірійских монет, залишки їх стародавньої культури, а також безліч предметів і картин, пов'язаних з часом захоплення Балкан турками і безліч бюстів Скандербега (Gjergj Kastrioti Skënderbeu) та інших місцевих героїв.

Вирішили почекати тут на захід сонця, паралельно милуючись краєвидами.

Випили кави в місцевій кафешці. Вона виявилася найдорожчою з бачених нами в Албанії. 100 лек ( 25 грн) коштувала. Смачна, доречі. Особливо приправлена Бєхєром).

І от дочекалися. Неймовірний захід сонця над Шкодерським (Скадарським) озером.
Це найбільше озеро Балканського півострова, розташовується на території Чорногорії та Албанії. Площа водної поверхні озера становить близько 390 км², але може збільшуватися до 530 км² в зимовий час повені. В середньому площа становить 475 км², з яких близько 2/3 озера належить Чорногорії, решта належить Албанії.

Коли стемніло — спустилися вниз (навіть ноги не зломали). Прогулялися до мечеті (Xhamia e Urës së Bunës), яку спостерігали зі стін фортеці. Вона мальовничо так стоїть на березі річки Буна. Набережна річки, доречі, дуже цивільна. Багато ресторанчиків різних.

Потім довго бродили вечірнім містом виконуючи свій звичний квест. Де б це його поміняти гроші).

Знайшли таки обмінник і купивши собі піцу ( Італія зовсім поряд і в Албанії дуже розповсюджена італійська кухня. Піца, кава, желллато — на кожному кроці) вирушили на терасу хостелу. Вечеряли, і дивилися на зірки. Ехь.

Наступний ранок ми розпочали, власне, з того ж, з чого закінчили минулий вечір. Ні, не з піци. Бродили містом, роздивлялися місцевий колорит. Шкодер більш автентичніший ніж Тирана, тут більше відчуваєш себе в екзотичній ( для українців) країні.

Фонтан на головній площі міста Шкодер (Bulevardi Bujar Bishanaku).

Церква Різдва Христового в Шкодері.

Головна мечеть міста Ебу Бекер (Xhamia e Madhe). Мечеть була спроектована архітекторськими консультантами ARC і побудована з 1994 по 1995 рік на місці старої мечеті Фуше-Чела, яка була зруйнована в епоху комунізму.Будувалася нова мечеть за фінансування саудівського підприємця шейха Заміла Абдулли Аль-Заміля.

На стилі!

А це головна вуличка міста. Rruga Kolë Idromeno. Вона пішохідна ( що дивно для Албанії. Міста тут чітко заточені під автомобілістів). На вуличці безліч ресторанчиків, сувенірних магазинчиків і взагалі усіляких заманух для туристів.

На цій же вуличці знаходиться і "Марубі" - національний музей фотографії (Muzeu Kombëtar i Fotografisë "Marubi"). Вхід сюди коштує вдвічі більше , ніж в Розафу (1000 лек ( 280 грн), тож саме сюди треба було йти в день туризму з його безкоштовним входом)). А так, зажали ми грошенят.

Надибали , нарешті, історичний райончик.

Автентично, правда? Хоч і прилизано трохи для туристів.

Католицька церква Святого Стефана (1867), також відома як Шкодерський собор ( Katedralja e Shkodrës або Kisha e Madhe - "Велика церква"), - Римо -католицький собор присвячений святому Стефану.

Під час облоги Шкодеру (1912–1913) собор був пошкоджений чорногорською армією. Собор був закритий у 1967 році та знову відкритий у 1990 році.

Хотіли на дзвіницю піднятися, але така опція тут відсутня(.

Райончик навколо собору дуже респектабельний.

Традиційне змагання в країнах зі змішаними релігіями. Чи ~~член~~ хрест вище . Ось цей хрест ввечері так прикольно відображається на вікні мечеті).

Ще трошки посовалися містом, час вже піджимав. В нас на сьогодні був запланований автобус назад до Чорногорії, ми мали вирушили до Підгориці.

Пам'ятник матері Терезі. В Албанії це найвідоміша особа. Національна героїня.

Пообідали і вйо.. Традиційно автовокзалу у місті немає, тож автобуси шукайте тут :

А я на сьогодні закінчу розповідь, але не перемикайтеся. Буде цікаво.