![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про вітри
Мої боги не просять, вони беруть зброю північних вітрів
Мої ікони не плачуть, їх не лякає приціл ворогів
Моє щастя так близько, за вікном, за вікном
Мене підклав у колиску вітролом, вітролом
Мої ікони не плачуть, їх не лякає приціл ворогів
Моє щастя так близько, за вікном, за вікном
Мене підклав у колиску вітролом, вітролом
Приймав участь на минулих вихідних у вітрильній регаті "Південна Варта 2020", традиційних перегонах, що вже в двадцять шостий раз проходять на Дніпрі, поблизу міста Українка.
Останні роки я мало буваю на яхті, то робота, то постійні подорожі. Раніше ж я на Південній варті я був багато разів. Чомусь вона мені запам'яталася страшенним холодом, вітрами, зірваними в кров руками. Остання регата сезону ж... але це явно не про цей рік.
Цього разу було тепленько.
Приїхали в Українку, в яхт-клуб Національного Авіаційного Університету ( саме на його базі і відбувається регата) ми в суботу зранку.
Поки ще був час до початку, побродив трохи територією, пофоткав.
Шикарне тут місце.
Такі от артефакти можна знайти.
Лодок зібралося багато. Не всі ті, що на фото ганялися, але загалом стартувало близько 50 яхт. Більшість прийшли з Києва і Українки, але були і змагуни ( не треба сміятися, нормальне слово) і з переясловського яхт-клубу і з Славутича.
Нагород було багато. Окрім переможців в різноманітних групах і класах яхт ( 8 груп назбиралося), були ще призи наймолодшому і найстаршому учаснику, жіночому екіпажу, ну і головний перехідний кубок, який на рік мав перейти до нового власника.
Народ збирався, спілкувався, вітрильники — це як одна велика родина.
Хтось ще поспішав подати заявку.
Хтось робив дрібний ремонт. На щоглу піднімається жінка. Сексизму тут не місце).
Маршрути двох днів. Скажу відразу, скорочені вони були більш ніж вдвічі. Вітру було дуже мало.
Все ще чекаю початку.
Парад...
Пора на воду.
Вихід на старт. З набережної Українки круте було видовище , мабуть. 50 вітрил. Точно це все зацінила купа рибалок. На набережній якраз відбувалися змагання риболовів якісь.
Вітрильний спорт збирає дуже різноманітних людей. Різного віку, різних статей, різних професій. Об'єднує цих людей одне. Любов до вітру.
Не тільки люди приймають участь в перегонах))
Труба Трипільської ТЕЦ такий собі величезний колдунчик, що показує напрям вітру. При наявності цього вітру, звичайно ж.
З камерою Любов Котляр — хрещена мати київського вітрильного спорту. В неї у ФБ завжди можете знайти купу фоток з різноманітних регат , вона не пропускає жодної.Також в неї завжди є анонси майбутніх перегонів. Прийдіть хоч раз подивіться на цю красу. Може ви також закохаєтесь у вітрильний спорт.
Старт. Стартували вниз за течією, по вітру. Народ попідіймав генакери і спінакери. Трохи заздрю навіть тим, хто бачив то все з берега.
А перший день перегонів виявився доволі нудний. Як то кажуть наливай і пий. Вітру мало, рухатися по борту було не бажано, тож я першу половину дня провів на баку валяючись. Вирівнював дифірент, а не те , що ви собі подумали. Фотохостинг довго не не хотів пропускати це фото. Казав, що контент "для дорослих". Хє-хє... не даремно я не фотографуюсь)).
На корму, до камери, я перебрався вже ближче до знаку, який ми мали обігнути і вирушити назад. Ну як знак. Йшли ми до 62 буя.
Йшли ми десь в середині флоту. Позаду великих яхт, попереду менших. Тож фотки є і тіх хто йшов на знак галсами і фото тих, хто повертався назад повним курсом з красивими вітрилами.
А от і він. Розворот і вйо, до фінішу.
Масштаб... і дуже красиве світло.
"Мис Горн", як ми його називаємо... насправді він має іншу назву, але нам так подобається)
Тематичний спінакер на яхті "Галич".
Фінішували вже по темному, зранку дізналися, що зайняли перше місце в своїй групі, але до ранку ще було пару пляшок віскаря і душевні розмови до пізньої ночі).
На старт другого дня ми трохи спізнилися. Ні, не проспали. Просто якось так душевно збиралися, снідали і пили каву, що навіть не сильно засмутилися цьому факту. До того ж вітру в неділю було ще менше ніж під час першої гонки... тож все одно стояли всі.
В перед по трохи просувалися ті, кому банально пощастило і їх прийшов який поривчик вітру. Ми трохи прокинулися і почали прораховувати варіанти.
В другій гонці ми ганялися за друге -третє місце, в перший ше день ми прийшли першими, а лодка яка прийшла другою якраз лідирувала в неділю. Але в гоного різні коефіцієнти складності, ще й до того ж в нас різні перегонові бали за обмірами «ORC»... кароч, без 50 грам віскі було ніяк не розібратися.
А закінчилося всі несподівано. Рівно о 12:00 фініш закрили , і хто не встиг вкластися в контрольний час ( а це були майже всі, окрім трьох лодок) — ті не фінішували. З нашої грути ніхто не встиг фінішувати, тож ми автоматично залишалися на першому місці після першого дня перегонів))). Так буває).
Повернулися в яхт-клуб, дочекалися нагородження, під час якого в мене "вчасно" розрядився акумулятор. Пару кадрів перед цим я таки встиг зробити. А потім було ліньки бігти за запасним на лодку.
А це фото вже зроблено по дорозі в Київ, куди ми переганяли яхту. Під мотором. Не так , звичайно, як під вітрилом...але швидше... ну і зручніше смажити картоплю і яєшню )), але це вже зовсім інша історія. На сьогодні все, буде ще багато цікавого. Не перемикайтеся.
І чекайте нового сезону. Всім вітру.
Цього разу було тепленько.
Приїхали в Українку, в яхт-клуб Національного Авіаційного Університету ( саме на його базі і відбувається регата) ми в суботу зранку.
Поки ще був час до початку, побродив трохи територією, пофоткав.
Шикарне тут місце.
Такі от артефакти можна знайти.
Лодок зібралося багато. Не всі ті, що на фото ганялися, але загалом стартувало близько 50 яхт. Більшість прийшли з Києва і Українки, але були і змагуни ( не треба сміятися, нормальне слово) і з переясловського яхт-клубу і з Славутича.
Нагород було багато. Окрім переможців в різноманітних групах і класах яхт ( 8 груп назбиралося), були ще призи наймолодшому і найстаршому учаснику, жіночому екіпажу, ну і головний перехідний кубок, який на рік мав перейти до нового власника.
Народ збирався, спілкувався, вітрильники — це як одна велика родина.
Хтось ще поспішав подати заявку.
Хтось робив дрібний ремонт. На щоглу піднімається жінка. Сексизму тут не місце).
Маршрути двох днів. Скажу відразу, скорочені вони були більш ніж вдвічі. Вітру було дуже мало.
Все ще чекаю початку.
Парад...
Пора на воду.
Вихід на старт. З набережної Українки круте було видовище , мабуть. 50 вітрил. Точно це все зацінила купа рибалок. На набережній якраз відбувалися змагання риболовів якісь.
Вітрильний спорт збирає дуже різноманітних людей. Різного віку, різних статей, різних професій. Об'єднує цих людей одне. Любов до вітру.
Не тільки люди приймають участь в перегонах))
Труба Трипільської ТЕЦ такий собі величезний колдунчик, що показує напрям вітру. При наявності цього вітру, звичайно ж.
З камерою Любов Котляр — хрещена мати київського вітрильного спорту. В неї у ФБ завжди можете знайти купу фоток з різноманітних регат , вона не пропускає жодної.Також в неї завжди є анонси майбутніх перегонів. Прийдіть хоч раз подивіться на цю красу. Може ви також закохаєтесь у вітрильний спорт.
Старт. Стартували вниз за течією, по вітру. Народ попідіймав генакери і спінакери. Трохи заздрю навіть тим, хто бачив то все з берега.
А перший день перегонів виявився доволі нудний. Як то кажуть наливай і пий. Вітру мало, рухатися по борту було не бажано, тож я першу половину дня провів на баку валяючись. Вирівнював дифірент, а не те , що ви собі подумали. Фотохостинг довго не не хотів пропускати це фото. Казав, що контент "для дорослих". Хє-хє... не даремно я не фотографуюсь)).
На корму, до камери, я перебрався вже ближче до знаку, який ми мали обігнути і вирушити назад. Ну як знак. Йшли ми до 62 буя.
Йшли ми десь в середині флоту. Позаду великих яхт, попереду менших. Тож фотки є і тіх хто йшов на знак галсами і фото тих, хто повертався назад повним курсом з красивими вітрилами.
А от і він. Розворот і вйо, до фінішу.
Масштаб... і дуже красиве світло.
"Мис Горн", як ми його називаємо... насправді він має іншу назву, але нам так подобається)
Тематичний спінакер на яхті "Галич".
Фінішували вже по темному, зранку дізналися, що зайняли перше місце в своїй групі, але до ранку ще було пару пляшок віскаря і душевні розмови до пізньої ночі).
На старт другого дня ми трохи спізнилися. Ні, не проспали. Просто якось так душевно збиралися, снідали і пили каву, що навіть не сильно засмутилися цьому факту. До того ж вітру в неділю було ще менше ніж під час першої гонки... тож все одно стояли всі.
В перед по трохи просувалися ті, кому банально пощастило і їх прийшов який поривчик вітру. Ми трохи прокинулися і почали прораховувати варіанти.
В другій гонці ми ганялися за друге -третє місце, в перший ше день ми прийшли першими, а лодка яка прийшла другою якраз лідирувала в неділю. Але в гоного різні коефіцієнти складності, ще й до того ж в нас різні перегонові бали за обмірами «ORC»... кароч, без 50 грам віскі було ніяк не розібратися.
А закінчилося всі несподівано. Рівно о 12:00 фініш закрили , і хто не встиг вкластися в контрольний час ( а це були майже всі, окрім трьох лодок) — ті не фінішували. З нашої грути ніхто не встиг фінішувати, тож ми автоматично залишалися на першому місці після першого дня перегонів))). Так буває).
Повернулися в яхт-клуб, дочекалися нагородження, під час якого в мене "вчасно" розрядився акумулятор. Пару кадрів перед цим я таки встиг зробити. А потім було ліньки бігти за запасним на лодку.
А це фото вже зроблено по дорозі в Київ, куди ми переганяли яхту. Під мотором. Не так , звичайно, як під вітрилом...але швидше... ну і зручніше смажити картоплю і яєшню )), але це вже зовсім інша історія. На сьогодні все, буде ще багато цікавого. Не перемикайтеся.
І чекайте нового сезону. Всім вітру.
no subject