Про самоізоляцію. Частина Третя. Селятин-Париж
Saturday, 20 June 2020 16:52![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerАфіни, Київ і Стамбул –
Маршрут любові і тривоги.
Афіни, Київ і Стамбул –
Квиток в один кінець дороги.
Маршрут любові і тривоги.
Афіни, Київ і Стамбул –
Квиток в один кінець дороги.
Про самоізоляцію. Частина перша. Кути
Про самоізоляцію. Частина друга. Вижниця
Сьогоднішня розповідь буде про останній день минулого року. Про 31 грудня 2019.
Ранок останнього дня 2019 року почався стандартно. Ми посьорбали кави в кав'ярні при нашому затишному готелі.
Коварні плани на день в нас вже були, а от як святкувати Новий Рік, ми ще остаточно не вирішили.
Спитали в бармена ( чи баріста... фіг його просциш) де тут люд збирається святкувати початок нового року, зазвичай.
Сказав, що в основному по ресторанах, а ще трохи збирається на площі біля ратуші... і глянуши на нас додав..." але там в основному молодь збирається". От скотиняка малолітня))). Я, звичайно, пам'ятаю ще купони і навіть радянські копійки, але до дорослих відноситися ще не збираюся.
Так от. Сходили подивитися на місцеву автостанцію, яку надибали на мапі. Вона навіть існує... Ну як "автостанція". Майданчик з приблудою каси. Як, звісно ж, не працювала.. Та і видно було, що воно вже закинуто.
Але на майданчику стояла маршрутка ( здається, в Коломию). Водій нас запевний, що таки так, завтра " державний вихідний" і нічого нікуди не їздитиме ( забігаючи в наступний пост , відразу заспойлерю, що він набрехав), а от починаючи з 2-го січня все запрацює.
Побродивши мальовнимичи околицями автостанції...
Ми пішли шукати місцевий краєзнавчий музей і руїни городища ХІІІ століття, які десь тут відкопали.
Фіг. Навіть якщо він і є десь ( а таки має бути, бо фотки ми бачили в інеті), то заховали його професійно. Дійсно, туристам, які хочуть купити квиток тільки й мріють про те, щоб розгадати ребус і тикатися півгодини у всі двері.
Розвиваємо туристичну галузь,ага.
Як і обіцяв в минулому пості, трошки інформації про Кутську ратушу.
Побудована до Першої світової війни ( за деякими даними — кінець 18 століття). Розташована на центральній площі Кутів — Вічевому майдані, але не посередині площі , а в одному ряді з іншими кам'яницями (які доволі непогано збереглися).
Між світовими війнами в ратуші були пошта, поліція, в'язниця. Нині ратуша використовується за своїм призначенням — у ній міститься Кутська селищна рада.
Знову перебралися через Черемош, потрапили до Чернівецької області і рушили... до перевалу Німчич. Отаким був наш коварний план).
Від Кутів до перевалу кілометрів 10, але чого не прогулятися чудового зимового дня. Шлях наш пролягав вздовж Виженка і по однойменному селу.
Села на Заході України дуже відрізняються від сіл Цетру і тим більше Сходу... Не думаю, що люди тут кардинально багатші, але і вулиці, і дороги, і будинки тут набагато ошатніші... ну а мальовничості додають гори навколо....
Людей було небагато ( державний вихідний же), але періодично хтось зустрічався. Як от якісь довбойоби туристи, які йшли дорогою і бахкали петарди. Зашибісь свято. На фото не вони)).
Стильно
Трошки перебудований, але все одно в непоганому стані старий будиночок.
Лавки.. чи не єдине село в Україні з бачених мною, де просто на вулиці є громадські лавки. Не біля воріт чиїхось, а от просто на дорозі. Рівень.
Миколаївська церква в селі Виженка — була зведена упродовж 1921-1925 рр. за канонами характерної для цієї місцевості гуцульської школи народної архітектури.
Діюча. Належить мордорському патріархату.
Йдемо далі селом). Краєвиди навколо радують).
Міжнарожний комплекст "Німчич", радо сповіщає нас табличка. Не ведіться. До самого перевалу ще кілометра з півтора і ці півтора кілометри найважчі, бо дорога круто бере в гору.
Цей будиночок вже ближче, але все одно ще трохи треба вгору пройтися.
Перевал.
Розташований перевал Німчич на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області,
Висота 580 м.
Місце доволі відоме. Німчич довго розвивали як гірськолижний курорт. На горі пару ресторанів, пару колиб... люди сюди тягнуться. От навіть 31 грудня як ми сюди йшли на перевалі було доволі багато машин і людей...
Але все то не працює. Місцева влада забила на " туристичний магніт" (як зараз модно казати), завмерли витяги ( ми хотіли покататися коли йшли), включають їх тільки тоді, коли приїжає власник — місцевий депутат.. печаль.
Але завернути сюди варто, краєвиди тут шикарні.
Було б бажання, тут же можна зробити відпочинкові бази європейського рівня...
Всі ж захочуть подивитися на писанку. Тепер жодне село на в Карпатах не обходиться без писанки, їх ще менше ніж капличок, але розрив стрімко скорочується)).
Горррииии...
А взагалі підбірка стендів тут дивує...
Без москалів ніяк.
Головне гімн написати... оксюмірон.
Один ресторан таки працював. Ми радісно рванули туди, бо трохи зголодніли після прогуляки. Подивилися меню, прифігіли з цін. Передивлися меню, таки точно прифігіли з цін і пішли собі. Куди там ресторанам з мішленовськими зірками.
Посовалися ще трохи, і рушили в зворотню дорогу. Не хотілося таки по темному чалапати. А взимку в горах день короткий.
Увага! Опитування. Стела якого району прикольніша? Голосуйте в коментарях.
Зимова Виженка.
Таки пообідали. Завернули в колибу, яка трапилася нам у Виженці. Пожіли смачнючої грибної юшки і баноша не за всі гроші світу, бахнули по настоянці не за всі гроші світу і пішли собі далі.
Напрягали тільки київсько-одеська ( наскільтки я зрозумів з розмов) компанія сімейного бидла, яка обідала поруч. Вони видно тут збиралися зустрічати новий рік, але бухенити почали ще зранку.
Всі ці крики, розмови показні, треба ж виїбнуться перед знайомий який ти крутий.. бісить... ну і дітей шкода, бо мамки були не кращі.
Але фіг з ними, ми рушили далі.
Притомилися трохи, тож вирішили ловити попутку. Перша ж машина зупинилася і дядько підкинув нас до роздоріжжя між Вижницею і Кутами, довго не хотів брати в нас гроші, але ми такі всунули 50 грн.
Знову переходимо Черемош). Це вже добра традиція.
І красива. Особливо на заході сонця.
А далі ми трохи прогулися прозоною Кутів, як не дивно. в Кутах є своя "промзона", відкривали шампанське на пустому майдані біля новорічної ялинки, пили його кришлалевих бокалів)). Наступав 2020 рік.. Хороший рік, ви ж в курсі)).
Нас чекав ще один день в Кутах, але про нього я розповім наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Коварні плани на день в нас вже були, а от як святкувати Новий Рік, ми ще остаточно не вирішили.
Спитали в бармена ( чи баріста... фіг його просциш) де тут люд збирається святкувати початок нового року, зазвичай.
Сказав, що в основному по ресторанах, а ще трохи збирається на площі біля ратуші... і глянуши на нас додав..." але там в основному молодь збирається". От скотиняка малолітня))). Я, звичайно, пам'ятаю ще купони і навіть радянські копійки, але до дорослих відноситися ще не збираюся.
Так от. Сходили подивитися на місцеву автостанцію, яку надибали на мапі. Вона навіть існує... Ну як "автостанція". Майданчик з приблудою каси. Як, звісно ж, не працювала.. Та і видно було, що воно вже закинуто.
Але на майданчику стояла маршрутка ( здається, в Коломию). Водій нас запевний, що таки так, завтра " державний вихідний" і нічого нікуди не їздитиме ( забігаючи в наступний пост , відразу заспойлерю, що він набрехав), а от починаючи з 2-го січня все запрацює.
Побродивши мальовнимичи околицями автостанції...
Ми пішли шукати місцевий краєзнавчий музей і руїни городища ХІІІ століття, які десь тут відкопали.
Фіг. Навіть якщо він і є десь ( а таки має бути, бо фотки ми бачили в інеті), то заховали його професійно. Дійсно, туристам, які хочуть купити квиток тільки й мріють про те, щоб розгадати ребус і тикатися півгодини у всі двері.
Розвиваємо туристичну галузь,ага.
Як і обіцяв в минулому пості, трошки інформації про Кутську ратушу.
Побудована до Першої світової війни ( за деякими даними — кінець 18 століття). Розташована на центральній площі Кутів — Вічевому майдані, але не посередині площі , а в одному ряді з іншими кам'яницями (які доволі непогано збереглися).
Між світовими війнами в ратуші були пошта, поліція, в'язниця. Нині ратуша використовується за своїм призначенням — у ній міститься Кутська селищна рада.
Знову перебралися через Черемош, потрапили до Чернівецької області і рушили... до перевалу Німчич. Отаким був наш коварний план).
Від Кутів до перевалу кілометрів 10, але чого не прогулятися чудового зимового дня. Шлях наш пролягав вздовж Виженка і по однойменному селу.
Села на Заході України дуже відрізняються від сіл Цетру і тим більше Сходу... Не думаю, що люди тут кардинально багатші, але і вулиці, і дороги, і будинки тут набагато ошатніші... ну а мальовничості додають гори навколо....
Людей було небагато ( державний вихідний же), але періодично хтось зустрічався. Як от якісь довбойоби туристи, які йшли дорогою і бахкали петарди. Зашибісь свято. На фото не вони)).
Стильно
Трошки перебудований, але все одно в непоганому стані старий будиночок.
Лавки.. чи не єдине село в Україні з бачених мною, де просто на вулиці є громадські лавки. Не біля воріт чиїхось, а от просто на дорозі. Рівень.
Миколаївська церква в селі Виженка — була зведена упродовж 1921-1925 рр. за канонами характерної для цієї місцевості гуцульської школи народної архітектури.
Діюча. Належить мордорському патріархату.
Йдемо далі селом). Краєвиди навколо радують).
Міжнарожний комплекст "Німчич", радо сповіщає нас табличка. Не ведіться. До самого перевалу ще кілометра з півтора і ці півтора кілометри найважчі, бо дорога круто бере в гору.
Цей будиночок вже ближче, але все одно ще трохи треба вгору пройтися.
Перевал.
Розташований перевал Німчич на межі Путильського та Вижницького районів Чернівецької області,
Висота 580 м.
Місце доволі відоме. Німчич довго розвивали як гірськолижний курорт. На горі пару ресторанів, пару колиб... люди сюди тягнуться. От навіть 31 грудня як ми сюди йшли на перевалі було доволі багато машин і людей...
Але все то не працює. Місцева влада забила на " туристичний магніт" (як зараз модно казати), завмерли витяги ( ми хотіли покататися коли йшли), включають їх тільки тоді, коли приїжає власник — місцевий депутат.. печаль.
Але завернути сюди варто, краєвиди тут шикарні.
Було б бажання, тут же можна зробити відпочинкові бази європейського рівня...
Всі ж захочуть подивитися на писанку. Тепер жодне село на в Карпатах не обходиться без писанки, їх ще менше ніж капличок, але розрив стрімко скорочується)).
Горррииии...
А взагалі підбірка стендів тут дивує...
Без москалів ніяк.
Головне гімн написати... оксюмірон.
Один ресторан таки працював. Ми радісно рванули туди, бо трохи зголодніли після прогуляки. Подивилися меню, прифігіли з цін. Передивлися меню, таки точно прифігіли з цін і пішли собі. Куди там ресторанам з мішленовськими зірками.
Посовалися ще трохи, і рушили в зворотню дорогу. Не хотілося таки по темному чалапати. А взимку в горах день короткий.
Увага! Опитування. Стела якого району прикольніша? Голосуйте в коментарях.
Зимова Виженка.
Таки пообідали. Завернули в колибу, яка трапилася нам у Виженці. Пожіли смачнючої грибної юшки і баноша не за всі гроші світу, бахнули по настоянці не за всі гроші світу і пішли собі далі.
Напрягали тільки київсько-одеська ( наскільтки я зрозумів з розмов) компанія сімейного бидла, яка обідала поруч. Вони видно тут збиралися зустрічати новий рік, але бухенити почали ще зранку.
Всі ці крики, розмови показні, треба ж виїбнуться перед знайомий який ти крутий.. бісить... ну і дітей шкода, бо мамки були не кращі.
Але фіг з ними, ми рушили далі.
Притомилися трохи, тож вирішили ловити попутку. Перша ж машина зупинилася і дядько підкинув нас до роздоріжжя між Вижницею і Кутами, довго не хотів брати в нас гроші, але ми такі всунули 50 грн.
Знову переходимо Черемош). Це вже добра традиція.
І красива. Особливо на заході сонця.
А далі ми трохи прогулися прозоною Кутів, як не дивно. в Кутах є своя "промзона", відкривали шампанське на пустому майдані біля новорічної ялинки, пили його кришлалевих бокалів)). Наступав 2020 рік.. Хороший рік, ви ж в курсі)).
Нас чекав ще один день в Кутах, але про нього я розповім наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
