Про Прагу. Частина п'ята. Петршин
Tuesday, 21 May 2019 22:02![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerОй там на горі, ой там на крутій,
ой там сиділа пара голубів
ой там сиділа пара голубів
Про Прагу. Частина перша. Місто мрій
Про Прагу. Частина друга. Туристичними тропами
Про Прагу. Частина третя. Велика ріка
Про Прагу. Частина четверта. Нічна
Ну що ж. Продовжу про прекрасну Прагу.
Сьогодні покажу вам трошки міських цікавинок і пагорб Петришин з його баштою і іншими атракціями.
Гарно виспалися, поснідали і рушили гуляти містом. Спочатку трохи побродили райончиком, де жили (Praha 6) в пошуках кав'ярні. І мороженка.
Виявляється ми жили поряд з Театром Спейбла і Гурвінка — найстарішим професіональним ляльковим театром у світі!
Театр Спейбла і Гурвінка був заснований професором Йосефом Скупою у Пльзені в Пльзенському краї у 1930 році. Це був перший у світі сучасний професіональний ляльковий театр. На той час головні персонажі лялькового дійства — Спейбл і Гурвінек — вже користувалися популярністю, адже їхні вистави були добре знаними аматорськими показами по пивницях і кабаре міста.
До 1943 року театральна трупа була пересувною, даючи вистави по чеських містах.
У січні 1944 року Йосефа Скупу заарештувала таємна державна політична поліція, відтак театр було закрито. Лялькареві вдалося втекти із в'язниці в Дрездені, що зазнала авіабомбування з боку об'єднаних нацистських сил у лютому 1945 року.
Спейбл уперше з'явився на сцені в 1920 році, Гурвінек — шістьмома роками пізніше. Будучи головними персонажами вистав, як за історіями «з життя», так і на вигадані сюжети, головні персонажі-ляльки, а це батько та його син, що таким чином презентують різні покоління, «коментують і розмірковують» на різноманітні теми, найчастіше нагальні питання виховання і життя. Компанію в їхніх діалогах їм складають вірна подруга Гурвінка Мані́чка та її педагогічнно-менторськи налаштована бабуся пані Катержі́на Говоркова, прем'єрна поява якої відбулася 1971 року. Власне ці 4 персонажі є головними, додатковим же став, наприклад песик Гурвінка Жерик .
І Спейбла, і Гурвінка традиційно грає один і той самий актор, який для ляльки батька використовує низький голос, а за Гурвінка розмовляє фальцетом.
Далі надибали от таку прикольну скульптурну композицію присвячену коням.
Каняка був радий.
Йому тут взагалі непогано було) Всюди свої))
Протореними шляхами рушили до історичної частини міста.
Зустріли старих знайомих. Сьогодні , правда, вийшли пізніше, то ж товариші вже поверталися з побудки))
Хотіли потрапити в Празький град, але подивилися на кількість туристів і вирішили перенести се дійство на інший день).
Ну, значить Петршин. Минулого разу, коли я був в Празі я так і не потрапив сюди, хоча дуже хотів. Тепер ось надолужив.
Не поспішаючи спустилися до Влтави.
По вуличкам Малої Страни можна бродити безкінечно, постійно відкриваєш для себе щось нове і цікаве.
Хотіли заглянути до Вртбовського саду (Vrtbovská zahrada), неймовірна кількість туристів в середині змусила передумати. Якщо вже платити гроші ( близько 80 крон) , то хочеться подивитися сад, а не китайських туристів. Загадали собі зайти пізніше. Звісно ж не зайшли)).
Фотка попи скульптури на вході. Попа дуже сподобалась Оленці)
Трошки чеської Італії.
Вид на Костел св. Миколая ( Kostel sv. Mikuláše) з вулиці Кармелітської.
В першому пості чудові види з його дзвіниці.
Так склалося, що перед поїздкою я прочитав книгу Богуміла Грабала " Як я обслуговував англійського короля".
«Я обслуговував…» — життєпис мешканця Центральної Європи, якому «пощастило» нарватися на 30–40-ві роки ХХ ст. Міжвоєннні і воєнні роки.
В романі багато цікавого про Прагу тих часів, почитайте обов'язково - геніальна книга.
Але чому я її згадав зараз? Там є розповідь ( доволі забавна) про Празьке немовля Ісуса...що знаходиться в Храмі Діви Марії Переможної і Святого Антонія Падуанського, монастирі Святого Немовляти.
Сама по собі будівля цікава, але основною родзинкою храму є фігурка Празького немовляти Ісуса (Pražské Jezulátkо) що з 1628 року знаходиться в костелі, В католицьких країнах вона відома як «Bambinо di Praga».
Статуетку в Чехію в середині ХVІ століття привезла наречена одного пана. Пізніше вона подарувала статуетку свїй дочці в якості весільного подарунка, але в шлюбі народився син, а за традицією статуетка мала перейти тільки до дочки, тому і була подарована ордену кармелітів.
Після того, як монастир кілька разів обійшли лиха, про статуетку пішла слава, що вона оберігає від чуми, злодіїв, мародерства і т.п. Кармеліти те підхопили і почали з усієї сили розпіарювати ( розпіарити можна все)). В результаті дійшло до того, що статуетку в 1651 році несли на чолі церковного ходу, а потім її стали називати Празьке Немовля Ісус. Після розпуску монастиря за Ісусом-немовлям доглядали сестри з ордена англійських дів.
Протягом століть люди приходили до статуетки з проханнями про допомогу, найбільше святиня шанується в Іспанії, Італії, країнах Латинської Америки та на Філіппінах. Фігурка Дитятка Ісуса навіть допомагала 400 років тому місіонерам об'єднувати Філіппіни. Копію немовляти Ісуса принесли на острови, де йшла постійна боротьба, люди почали разом молитися, що допомогло об'єднанню.
Знаменита воскова статуетка була зроблена в Іспанії в ХVІ столітті. Її висота становить 47 см, вона обтягнута полотном і покрита воском.
Головною розвагою віруючих є переодягання фігурки.
Зараз у гардеробі Немовляти – дві корони і близько 46 суконь. Традиція переодягання Ісуса-немовляти налічує вже кілька століть. З 1747 року цей обов'язок покладено на орден англійських дів. Одяг змінюють десять разів на рік залежно від приводу: на Великдень вони білі, в Білу неділю - червоні, в Адвент - фіолетові і т.п. Найзнаменитіше плаття було вишито власноруч Марією Терезією (зелене з вишивкою золотом), крім цього, у Немовляти є китайські та в'єтнамські костюми, а також подарований Немовляті в 1996 році іспанським родом Манрике де Лара, зшитий зі старовинного одягу священиків. Всі ці наряди та інші предмети релігійного культу виставлені в невеличкому музеї ( вхід безкоштовний, що доволі незвично в Празі).
А ми рушили далі. До фунікулеру, щоб піднятися на пагорб Петршин.
Бажаючих виявилося несподівано багато, але черга якось швидко пройшла
Вартість як і на звичайний громадський транспорт ( або проїздний)
10 хвилин і ми піднялися на верх.
Петршин - найбільш мальовничий і найвищий (327 м) з семи празьких пагорбів. Звісно. що таке місто не могло не мати власних легенд: стоячи на Петршинському пагорбі велика княгиня Лібуше передбачила зародження на крутій кручі над Влтавою міста Прага, слава якого досягне зірок.
Назва пагорба імовірно походить від грецького слова, що означає «камінь, скеля», тому що на пагорбі були каменоломні.
На пагорбі знаходиться 8 садів, два з яких закриті ( там знаходяться території посольств США і Німеччини) , про один ,Врбовський сад, я вже писав сьогодні... Більшість з інших ми з Оленкою побачили ( правда не завжди це розуміючи).
Фото више з Семінарського саду, а ми подумали, що просто красивий ландшафтний дизайн)). Темнота...
А це на фото Обсерваторія імені Штефаника (Štefánikova hvězdárna)
Празька обсерваторія, яка розташована на Петршінскому пагорбі, носить ім'я одного із засновників Чехословаччини, астронома і льотчика Мілана Растіслава Штефаника, який зробив величезний внесок у розвиток астрономії в Чехії.
Обсерваторія займається не тільки наукової, але і просвітницькою діяльністю. Проводяться екскурсії, можна поспостерігати за зірками і планетам. Ми також сходили, але не в цей день).
Пішли до головної родзинки пагорба, Петршинської вежі (Petřínská rozhledna).
Зафоткав по дорозі Костел св. Лаврентія ( Katedrální chrám sv. Vavřince)
Багато років тому на цьому місці люди поклонялися богу вогню Перуну і вогненним духам ( нормальні такі слов'яни).
За часів поширення християнства князь Болеслав II, бажаючи викорінити язичницькі ритуали, вирішив закласти на ритуальному місці церкву, присвячену святому Лаврентію, бо Петршин називався по-німецьки - Laurenziberg. Прославлення диякона Лаврентія (Вавржінца), який загинув мученицькою смертю в вогні, зберігало і ідею сакральності місця, і фонетичне звучання. До речі, святий Лаврентій вважається покровителем усіх кухарів ( вогонь- кухня- смажений кабанчик- курка з майонезом-мученик , що загинув у вогні - все ж логічно).
А от і башта.
У 1889 році члени Клубу чеських туристів відвідали світову виставку в Парижі, де вид Ейфелевої вежі вразив їх настільки, що вони вирішили побудувати схожу вежу в Празі. Вони створили кооператив для будівництва вежі, вклали в нього перші гроші, а муніципалітет їм виділив ділянку. Для «двійника» Ейфелевої вежі, хоча і в п'ять разів меншого, був обраний пагорб Петршин (Petřín), розташований на висоті 318 м над рівнем моря.
Будівництво почалося в березні 1891 року за проектом архітектора Вратислава Пасовского, авторами конструкції були інженер Франтішек Праш іта інженер Юлій Соучек. У неймовірно короткий час була зведена вся конструкція і вже 28 липня 1891 року оглядова вежа отримала схвалення для експлуатації, а 20 серпня 1891 року вежа була офіційно відкрита для відвідувань.
Вежа вважається одним з кращих оглядових майданчиків Праги, тільки з неї можна побачити знаменитий собор Святого Віта в повну величину.
І ми побачили... і Віта і чудову панораму міста. Наразві вхід на оглядовий майданчик коштує 150 крон , але це той варіант, коли грошей от зовсім не шкода.
Неймовірні види на місто.
Башта споруджена з металу, має вагу близько 170 тонн. На Петршинску вежу можна піднятися пішки, подолавши 299 сходинок, або на ліфті ( за це треба трошки доплатити до вартості квитка). Оглядовий майданчик знаходиться на висоті 55 метрів. Але це від основи вежі... над містом він значно вище. На нижньому рівні знаходяться магазин сувенірів і невелике кафе, а в підвальному приміщенні - маленький музей літературного персонажа Яри Цимермана.
Провели ми тут з годину добру, все ніяк відірватися не могли. Я так взагалі фоткав мало не з кожного прольоту сходинок.
Традиційно. Пару клікабельних панорамок.
Спустилися і пішли стояти в черзі... ви не повірите, до дзеркальног лабіринту (Zrcadlové bludiště na Petříně)! Я таких сто років вже не бачив. Судячи з натовпів туристів - атракція - доволі унікальна.
Вхід коштує 90 крон. Можна купити спільний квиток на Вежу і в лабіринт. Це трохи зекономить вам час і гроші.
Будівля, схожа на мініатюрний замок, була побудована в 1891 році для Ювілейної виставки, присвяченій досягненням чехів в галузях культури, мистецтва і будівництва. Споруда повністю копіювала вишеградські вежі, зруйновані під час Тридцятирічної війни.
Після закінчення виставки в будівлі розмістили Дзеркальний лабіринт. Кілька років монтували складну систему з 31 дзеркала, що створює нескінченні готичні зали та тунелі. Заблукати тут , звичайно важко... а відчуття дивні)) передати їх важко. Цікаво, було б тут побродити на самоті.. бо натовпи туристів напрягають.
Ті, кому вдалося вийти з лабіринту, в якості нагороди отримують можливість помилуватися на історичну діораму, яка зображує битву між чехами і шведами в 1648 році ( Спойлер: Чехи перемогли).
Але найбільше задоволення нам ( та і всім присутнім, я думаю) приніс останній зал. Зал з кривими дзеркалами ( тут їх чотирнадцять). Давно так щиро і багато не сміялися). Я в такій кімнаті востаннє був років з 30 тому...
Вниз спускалися пішки. Проминаючи нові і нові сади і милуючись новими ракурсами на прекрасну столицю Чехії.
Спустилися. Щоб вирушити далі. куди? Про це скоро напишу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись пождорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
Виявляється ми жили поряд з Театром Спейбла і Гурвінка — найстарішим професіональним ляльковим театром у світі!
Театр Спейбла і Гурвінка був заснований професором Йосефом Скупою у Пльзені в Пльзенському краї у 1930 році. Це був перший у світі сучасний професіональний ляльковий театр. На той час головні персонажі лялькового дійства — Спейбл і Гурвінек — вже користувалися популярністю, адже їхні вистави були добре знаними аматорськими показами по пивницях і кабаре міста.
До 1943 року театральна трупа була пересувною, даючи вистави по чеських містах.
У січні 1944 року Йосефа Скупу заарештувала таємна державна політична поліція, відтак театр було закрито. Лялькареві вдалося втекти із в'язниці в Дрездені, що зазнала авіабомбування з боку об'єднаних нацистських сил у лютому 1945 року.
Спейбл уперше з'явився на сцені в 1920 році, Гурвінек — шістьмома роками пізніше. Будучи головними персонажами вистав, як за історіями «з життя», так і на вигадані сюжети, головні персонажі-ляльки, а це батько та його син, що таким чином презентують різні покоління, «коментують і розмірковують» на різноманітні теми, найчастіше нагальні питання виховання і життя. Компанію в їхніх діалогах їм складають вірна подруга Гурвінка Мані́чка та її педагогічнно-менторськи налаштована бабуся пані Катержі́на Говоркова, прем'єрна поява якої відбулася 1971 року. Власне ці 4 персонажі є головними, додатковим же став, наприклад песик Гурвінка Жерик .
І Спейбла, і Гурвінка традиційно грає один і той самий актор, який для ляльки батька використовує низький голос, а за Гурвінка розмовляє фальцетом.
Далі надибали от таку прикольну скульптурну композицію присвячену коням.
Каняка був радий.
Йому тут взагалі непогано було) Всюди свої))
Протореними шляхами рушили до історичної частини міста.
Зустріли старих знайомих. Сьогодні , правда, вийшли пізніше, то ж товариші вже поверталися з побудки))
Хотіли потрапити в Празький град, але подивилися на кількість туристів і вирішили перенести се дійство на інший день).
Ну, значить Петршин. Минулого разу, коли я був в Празі я так і не потрапив сюди, хоча дуже хотів. Тепер ось надолужив.
Не поспішаючи спустилися до Влтави.
По вуличкам Малої Страни можна бродити безкінечно, постійно відкриваєш для себе щось нове і цікаве.
Хотіли заглянути до Вртбовського саду (Vrtbovská zahrada), неймовірна кількість туристів в середині змусила передумати. Якщо вже платити гроші ( близько 80 крон) , то хочеться подивитися сад, а не китайських туристів. Загадали собі зайти пізніше. Звісно ж не зайшли)).
Фотка попи скульптури на вході. Попа дуже сподобалась Оленці)
Трошки чеської Італії.
Вид на Костел св. Миколая ( Kostel sv. Mikuláše) з вулиці Кармелітської.
В першому пості чудові види з його дзвіниці.
Так склалося, що перед поїздкою я прочитав книгу Богуміла Грабала " Як я обслуговував англійського короля".
«Я обслуговував…» — життєпис мешканця Центральної Європи, якому «пощастило» нарватися на 30–40-ві роки ХХ ст. Міжвоєннні і воєнні роки.
В романі багато цікавого про Прагу тих часів, почитайте обов'язково - геніальна книга.
Але чому я її згадав зараз? Там є розповідь ( доволі забавна) про Празьке немовля Ісуса...що знаходиться в Храмі Діви Марії Переможної і Святого Антонія Падуанського, монастирі Святого Немовляти.
Сама по собі будівля цікава, але основною родзинкою храму є фігурка Празького немовляти Ісуса (Pražské Jezulátkо) що з 1628 року знаходиться в костелі, В католицьких країнах вона відома як «Bambinо di Praga».
Статуетку в Чехію в середині ХVІ століття привезла наречена одного пана. Пізніше вона подарувала статуетку свїй дочці в якості весільного подарунка, але в шлюбі народився син, а за традицією статуетка мала перейти тільки до дочки, тому і була подарована ордену кармелітів.
Після того, як монастир кілька разів обійшли лиха, про статуетку пішла слава, що вона оберігає від чуми, злодіїв, мародерства і т.п. Кармеліти те підхопили і почали з усієї сили розпіарювати ( розпіарити можна все)). В результаті дійшло до того, що статуетку в 1651 році несли на чолі церковного ходу, а потім її стали називати Празьке Немовля Ісус. Після розпуску монастиря за Ісусом-немовлям доглядали сестри з ордена англійських дів.
Протягом століть люди приходили до статуетки з проханнями про допомогу, найбільше святиня шанується в Іспанії, Італії, країнах Латинської Америки та на Філіппінах. Фігурка Дитятка Ісуса навіть допомагала 400 років тому місіонерам об'єднувати Філіппіни. Копію немовляти Ісуса принесли на острови, де йшла постійна боротьба, люди почали разом молитися, що допомогло об'єднанню.
Знаменита воскова статуетка була зроблена в Іспанії в ХVІ столітті. Її висота становить 47 см, вона обтягнута полотном і покрита воском.
Головною розвагою віруючих є переодягання фігурки.
Зараз у гардеробі Немовляти – дві корони і близько 46 суконь. Традиція переодягання Ісуса-немовляти налічує вже кілька століть. З 1747 року цей обов'язок покладено на орден англійських дів. Одяг змінюють десять разів на рік залежно від приводу: на Великдень вони білі, в Білу неділю - червоні, в Адвент - фіолетові і т.п. Найзнаменитіше плаття було вишито власноруч Марією Терезією (зелене з вишивкою золотом), крім цього, у Немовляти є китайські та в'єтнамські костюми, а також подарований Немовляті в 1996 році іспанським родом Манрике де Лара, зшитий зі старовинного одягу священиків. Всі ці наряди та інші предмети релігійного культу виставлені в невеличкому музеї ( вхід безкоштовний, що доволі незвично в Празі).
А ми рушили далі. До фунікулеру, щоб піднятися на пагорб Петршин.
Бажаючих виявилося несподівано багато, але черга якось швидко пройшла
Вартість як і на звичайний громадський транспорт ( або проїздний)
10 хвилин і ми піднялися на верх.
Петршин - найбільш мальовничий і найвищий (327 м) з семи празьких пагорбів. Звісно. що таке місто не могло не мати власних легенд: стоячи на Петршинському пагорбі велика княгиня Лібуше передбачила зародження на крутій кручі над Влтавою міста Прага, слава якого досягне зірок.
Назва пагорба імовірно походить від грецького слова, що означає «камінь, скеля», тому що на пагорбі були каменоломні.
На пагорбі знаходиться 8 садів, два з яких закриті ( там знаходяться території посольств США і Німеччини) , про один ,Врбовський сад, я вже писав сьогодні... Більшість з інших ми з Оленкою побачили ( правда не завжди це розуміючи).
Фото више з Семінарського саду, а ми подумали, що просто красивий ландшафтний дизайн)). Темнота...
А це на фото Обсерваторія імені Штефаника (Štefánikova hvězdárna)
Празька обсерваторія, яка розташована на Петршінскому пагорбі, носить ім'я одного із засновників Чехословаччини, астронома і льотчика Мілана Растіслава Штефаника, який зробив величезний внесок у розвиток астрономії в Чехії.
Обсерваторія займається не тільки наукової, але і просвітницькою діяльністю. Проводяться екскурсії, можна поспостерігати за зірками і планетам. Ми також сходили, але не в цей день).
Пішли до головної родзинки пагорба, Петршинської вежі (Petřínská rozhledna).
Зафоткав по дорозі Костел св. Лаврентія ( Katedrální chrám sv. Vavřince)
Багато років тому на цьому місці люди поклонялися богу вогню Перуну і вогненним духам ( нормальні такі слов'яни).
За часів поширення християнства князь Болеслав II, бажаючи викорінити язичницькі ритуали, вирішив закласти на ритуальному місці церкву, присвячену святому Лаврентію, бо Петршин називався по-німецьки - Laurenziberg. Прославлення диякона Лаврентія (Вавржінца), який загинув мученицькою смертю в вогні, зберігало і ідею сакральності місця, і фонетичне звучання. До речі, святий Лаврентій вважається покровителем усіх кухарів ( вогонь- кухня- смажений кабанчик- курка з майонезом-мученик , що загинув у вогні - все ж логічно).
А от і башта.
У 1889 році члени Клубу чеських туристів відвідали світову виставку в Парижі, де вид Ейфелевої вежі вразив їх настільки, що вони вирішили побудувати схожу вежу в Празі. Вони створили кооператив для будівництва вежі, вклали в нього перші гроші, а муніципалітет їм виділив ділянку. Для «двійника» Ейфелевої вежі, хоча і в п'ять разів меншого, був обраний пагорб Петршин (Petřín), розташований на висоті 318 м над рівнем моря.
Будівництво почалося в березні 1891 року за проектом архітектора Вратислава Пасовского, авторами конструкції були інженер Франтішек Праш іта інженер Юлій Соучек. У неймовірно короткий час була зведена вся конструкція і вже 28 липня 1891 року оглядова вежа отримала схвалення для експлуатації, а 20 серпня 1891 року вежа була офіційно відкрита для відвідувань.
Вежа вважається одним з кращих оглядових майданчиків Праги, тільки з неї можна побачити знаменитий собор Святого Віта в повну величину.
І ми побачили... і Віта і чудову панораму міста. Наразві вхід на оглядовий майданчик коштує 150 крон , але це той варіант, коли грошей от зовсім не шкода.
Неймовірні види на місто.
Башта споруджена з металу, має вагу близько 170 тонн. На Петршинску вежу можна піднятися пішки, подолавши 299 сходинок, або на ліфті ( за це треба трошки доплатити до вартості квитка). Оглядовий майданчик знаходиться на висоті 55 метрів. Але це від основи вежі... над містом він значно вище. На нижньому рівні знаходяться магазин сувенірів і невелике кафе, а в підвальному приміщенні - маленький музей літературного персонажа Яри Цимермана.
Провели ми тут з годину добру, все ніяк відірватися не могли. Я так взагалі фоткав мало не з кожного прольоту сходинок.
Традиційно. Пару клікабельних панорамок.
Спустилися і пішли стояти в черзі... ви не повірите, до дзеркальног лабіринту (Zrcadlové bludiště na Petříně)! Я таких сто років вже не бачив. Судячи з натовпів туристів - атракція - доволі унікальна.
Вхід коштує 90 крон. Можна купити спільний квиток на Вежу і в лабіринт. Це трохи зекономить вам час і гроші.
Будівля, схожа на мініатюрний замок, була побудована в 1891 році для Ювілейної виставки, присвяченій досягненням чехів в галузях культури, мистецтва і будівництва. Споруда повністю копіювала вишеградські вежі, зруйновані під час Тридцятирічної війни.
Після закінчення виставки в будівлі розмістили Дзеркальний лабіринт. Кілька років монтували складну систему з 31 дзеркала, що створює нескінченні готичні зали та тунелі. Заблукати тут , звичайно важко... а відчуття дивні)) передати їх важко. Цікаво, було б тут побродити на самоті.. бо натовпи туристів напрягають.
Ті, кому вдалося вийти з лабіринту, в якості нагороди отримують можливість помилуватися на історичну діораму, яка зображує битву між чехами і шведами в 1648 році ( Спойлер: Чехи перемогли).
Але найбільше задоволення нам ( та і всім присутнім, я думаю) приніс останній зал. Зал з кривими дзеркалами ( тут їх чотирнадцять). Давно так щиро і багато не сміялися). Я в такій кімнаті востаннє був років з 30 тому...
Вниз спускалися пішки. Проминаючи нові і нові сади і милуючись новими ракурсами на прекрасну столицю Чехії.
Спустилися. Щоб вирушити далі. куди? Про це скоро напишу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись пождорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
