![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЭх, дороги...
Пыль да туман,
Холода, тревоги
Да степной бурьян
Пыль да туман,
Холода, тревоги
Да степной бурьян
Ну що, ось ручки і дійшли написати завершальну частину про подорож Київщиною.
Дві перші частини ви можете глянути тут і тут . Подорож була організована тур-оператором Україна Інкогніта , за що їм величезна дяка.
Відкривайте разом з ними унікальну і дуже цікаву Україну. Щоб не забути як минулого разу ось відразу календар їхніх турів.
Після Білої Церкви наша весела компанія вирушила в Буки.
Ну що вам сказати. Чесно? Це ПИЗДЕЦЬ. Звичайно для звичайного села в 2 тисячі мешканців , та і для всього району це , мабуть, круто. Але несмак ще тей.
Село Буки у далекому минулому було досить великим містом, що звалося Бакожин.
Місто датується ХІ століттям в часи правління великого князя Київського Ярослава Мудрого, коли з 1032року розширювався південний кордон та будувались міста по річці Рось.
В середині 90-х Іван Миколайович Суслов - генеральний директор агрокорпорації "Сквира" прихватизував ( за 20 тисяч доларів) 2, 7 гектари землі на околиці села і почав будувати свій маєток.
Будівництво Храмового комплексу почалося в 1999 році за задумом Суслова І.М. і за проектом архітектора Бабича Ю.І. на річці Ростовиця.
Переступивши поріг Храмового комлексу, ми потрапимо на центральну площу з квітучою алеєю. З правого боку знаходиться Хрест Пам'яті на честь всім загиблим у Великій Вітчизняній Війні (1941-1945).
З лівого боку алеї розташований фонтан "Дружба народів". Цей фонтан довгі роки прикрашав Хрещатик м. Києва - столиці нашої України. У 90-ті роки під час реставрації площі "Дружба народів" фонтан демонтували. У 2007 році Суслов домігся, щоб фонтан передали в село Буки, як реліквію українського народу. А в 2011 році святкували відкриття фонтану.
Прямо по алеї ми потрапимо в Храм Святого Євгена Великомученикаи. Храм побудований на честь старшого сина Євгена.
У нижній частині храму Святого Євгена знаходиться хрестильня, де проводиться Таїнство Хрещення. Обряд якого охороняють 12 Апостолів, учнів Ісуса Христа. Мармурова чаша встановлена на дерево життя з бронзи, а у підніжжя сидять Ангели Хранителі Дерева Життя.
Поруч з храмом Святого Євгена знаходиться дзвіниця Святого Данила . Дзвіниця була побудована на честь батька екс-президента України Данила Кучми в подяку за все це щастя))( Підлизнув так підлизнув))) ).
Дзвіниця побудована у вигляді свічки, як символ молитви віруючої людини, а золотий купол у вигляді полум'я прагне в небо.
Дзвіницю охороняють чотири скульптури Святих: Апостол Андрій Первозванний, Свята Ольга (перша християнка Київської Русі), Київський князь Володимир Великий і Святий Антоній Печерський
У підніжжя дзвіниці вхід в підземну козацьку церкву охороняють два ангела. На дверях його Храму зображений лик Святого пророка Даниїла. Данило мав від Бога дар розуміти і тлумачити сни.
У підніжжя височини на якій стоїть Храм Святого Євгена знаходиться невелике озеро, через яке перекинуто місток. Він з'єднує придорожню каплицю Святого Миколая, побудовану на честь батька Миколи Івана Суслова, і каплицю Святого Олександра, побудовану на честь молодшого сина Олександра.
В 2001 році комплекс отримав якусь там "круту" премію за архітектуру. Ну якраз, коли Льончик президентом бву. Заслужили , мабуть.
Якщо йти далі - потрапляємо в ланшафтний парк, де понатикано всього....
Десь тут є міні зоопарк ( в який ми не потрапили - пізно приїхали) . Дитяче містечко.
Купа альтанок і скульптур.
Ресторан.
Якщо приглядітися, всюди присутня цифра "7", яку власник вважає щасливою.
Він - сьома дитина в родині. Його ініціали українською мовою СІМ (Суслов Іван Миколаєвич).
Скульптурки стоять. Шопопало, депопало...
Так-так. Це Максим Горький. Кажуть улюблений письменник.
Ну і щоб вас не задавила жаба))
Для відвідувачів парк відкрито в 2011 році. Народ з навколишніх сіл радо сюди приїздить фоткатися на весілля. Ну і туристи понаїжають постійно, дивитися як живуть барини.
Хоча відкрито для відвідувачів - і то добре.
Тут же поряд з маєтком і парком, але трошки заховано , знаходиться пам'ятка архітектури місцевого значення .
Водяний млин. який було побудовано в 1848 році поміщиком Абрамовичем.Млин - один з найстаріших на Київщині.
Стан його зараз.. ну самі бачите на фото((.
Ми ж вирушаємо в сусіднє село - Чубинці, де також зберігся чудовий водяний млин середини 19-го століття. Млин величезний, схожий на середньовічний замок на березі річки Роставиця.
Монументальна дамба така по іншу сторону дороги.
Наступною нашою зупинкою є село Безпечна , де на сторому кладовищі зберігся костел Ізидора Севільського.
Село маленьке , 400 жителів. А католиків тут всього чоловік 10, але кожної неділі тут для них священники з Білої Церкви влаштовують службу.
Ізидор – вважається першим енциклопедистом. Його “Етимологія”, складена в VII ст. з двадцяти (!) томів систематизувала усі тодішні знання про світ.
Ізидор Севільський з 2000 року рішенням Папи Івана Павла Другого визначений покровителем інтернету
Далі ми вирушаємо в село Руда, де доживає свій вік ще один Католицький костел - Антонія Падуанського.
Костел закинутий .Причина проста – в наші дні тут немає жодного римо-католика. Їх кількість почала зменшуватись після відходу цих земель до складу Російської імперії.Проте особливо радикально кількість католицьких приходів було скорочено після другої світової війни. В наші дні ця споруда, зведена десь в 70-і роки XIX століття, формально належить Києво-Житомирській дієцезії.
Костел, між іншим, не перебуває на обліку пам’яток архітектури.
Вважається, що Антоній Падуанський допомагає знайти загублені речі.
Ну і останньою зупинкою цього важкого і насиченого дня є зупинка біля ще одного водяного млина. Цього разу в селі Шамраївка. До недавнього часу млин був діючий ( а може і зараз) . Тут виробляють борошно і олію.
Олію виробляють доволі цікавим способом. Насіння обжарюють на лушпинні з цього ж таки насіння.
На млині висить табличка, що млин побудовано Олександрою Браницькою в 1894 році. Це неправда. По перше Браницька померла в 1838, а по друге в 1894 було добувано поверх. Сам млин набагато старший. Але місцеві вважають, що все що є історичне в окрузі - то Браницьких)).
От і все. Дякую за чудово проведений вихідний :
Пізнавайте Україну. Вона того варта.
Дві перші частини ви можете глянути тут і тут . Подорож була організована тур-оператором Україна Інкогніта , за що їм величезна дяка.
Відкривайте разом з ними унікальну і дуже цікаву Україну. Щоб не забути як минулого разу ось відразу календар їхніх турів.
Після Білої Церкви наша весела компанія вирушила в Буки.
Ну що вам сказати. Чесно? Це ПИЗДЕЦЬ. Звичайно для звичайного села в 2 тисячі мешканців , та і для всього району це , мабуть, круто. Але несмак ще тей.
Село Буки у далекому минулому було досить великим містом, що звалося Бакожин.
Місто датується ХІ століттям в часи правління великого князя Київського Ярослава Мудрого, коли з 1032року розширювався південний кордон та будувались міста по річці Рось.
В середині 90-х Іван Миколайович Суслов - генеральний директор агрокорпорації "Сквира" прихватизував ( за 20 тисяч доларів) 2, 7 гектари землі на околиці села і почав будувати свій маєток.
Будівництво Храмового комплексу почалося в 1999 році за задумом Суслова І.М. і за проектом архітектора Бабича Ю.І. на річці Ростовиця.
Переступивши поріг Храмового комлексу, ми потрапимо на центральну площу з квітучою алеєю. З правого боку знаходиться Хрест Пам'яті на честь всім загиблим у Великій Вітчизняній Війні (1941-1945).
З лівого боку алеї розташований фонтан "Дружба народів". Цей фонтан довгі роки прикрашав Хрещатик м. Києва - столиці нашої України. У 90-ті роки під час реставрації площі "Дружба народів" фонтан демонтували. У 2007 році Суслов домігся, щоб фонтан передали в село Буки, як реліквію українського народу. А в 2011 році святкували відкриття фонтану.
Прямо по алеї ми потрапимо в Храм Святого Євгена Великомученикаи. Храм побудований на честь старшого сина Євгена.
У нижній частині храму Святого Євгена знаходиться хрестильня, де проводиться Таїнство Хрещення. Обряд якого охороняють 12 Апостолів, учнів Ісуса Христа. Мармурова чаша встановлена на дерево життя з бронзи, а у підніжжя сидять Ангели Хранителі Дерева Життя.
Поруч з храмом Святого Євгена знаходиться дзвіниця Святого Данила . Дзвіниця була побудована на честь батька екс-президента України Данила Кучми в подяку за все це щастя))( Підлизнув так підлизнув))) ).
Дзвіниця побудована у вигляді свічки, як символ молитви віруючої людини, а золотий купол у вигляді полум'я прагне в небо.
Дзвіницю охороняють чотири скульптури Святих: Апостол Андрій Первозванний, Свята Ольга (перша християнка Київської Русі), Київський князь Володимир Великий і Святий Антоній Печерський
У підніжжя дзвіниці вхід в підземну козацьку церкву охороняють два ангела. На дверях його Храму зображений лик Святого пророка Даниїла. Данило мав від Бога дар розуміти і тлумачити сни.
У підніжжя височини на якій стоїть Храм Святого Євгена знаходиться невелике озеро, через яке перекинуто місток. Він з'єднує придорожню каплицю Святого Миколая, побудовану на честь батька Миколи Івана Суслова, і каплицю Святого Олександра, побудовану на честь молодшого сина Олександра.
В 2001 році комплекс отримав якусь там "круту" премію за архітектуру. Ну якраз, коли Льончик президентом бву. Заслужили , мабуть.
Якщо йти далі - потрапляємо в ланшафтний парк, де понатикано всього....
Десь тут є міні зоопарк ( в який ми не потрапили - пізно приїхали) . Дитяче містечко.
Купа альтанок і скульптур.
Ресторан.
Якщо приглядітися, всюди присутня цифра "7", яку власник вважає щасливою.
Він - сьома дитина в родині. Його ініціали українською мовою СІМ (Суслов Іван Миколаєвич).
Скульптурки стоять. Шопопало, депопало...
Так-так. Це Максим Горький. Кажуть улюблений письменник.
Ну і щоб вас не задавила жаба))
Для відвідувачів парк відкрито в 2011 році. Народ з навколишніх сіл радо сюди приїздить фоткатися на весілля. Ну і туристи понаїжають постійно, дивитися як живуть барини.
Хоча відкрито для відвідувачів - і то добре.
Тут же поряд з маєтком і парком, але трошки заховано , знаходиться пам'ятка архітектури місцевого значення .
Водяний млин. який було побудовано в 1848 році поміщиком Абрамовичем.Млин - один з найстаріших на Київщині.
Стан його зараз.. ну самі бачите на фото((.
Ми ж вирушаємо в сусіднє село - Чубинці, де також зберігся чудовий водяний млин середини 19-го століття. Млин величезний, схожий на середньовічний замок на березі річки Роставиця.
Монументальна дамба така по іншу сторону дороги.
Наступною нашою зупинкою є село Безпечна , де на сторому кладовищі зберігся костел Ізидора Севільського.
Село маленьке , 400 жителів. А католиків тут всього чоловік 10, але кожної неділі тут для них священники з Білої Церкви влаштовують службу.
Ізидор – вважається першим енциклопедистом. Його “Етимологія”, складена в VII ст. з двадцяти (!) томів систематизувала усі тодішні знання про світ.
Ізидор Севільський з 2000 року рішенням Папи Івана Павла Другого визначений покровителем інтернету
Далі ми вирушаємо в село Руда, де доживає свій вік ще один Католицький костел - Антонія Падуанського.
Костел закинутий .Причина проста – в наші дні тут немає жодного римо-католика. Їх кількість почала зменшуватись після відходу цих земель до складу Російської імперії.Проте особливо радикально кількість католицьких приходів було скорочено після другої світової війни. В наші дні ця споруда, зведена десь в 70-і роки XIX століття, формально належить Києво-Житомирській дієцезії.
Костел, між іншим, не перебуває на обліку пам’яток архітектури.
Вважається, що Антоній Падуанський допомагає знайти загублені речі.
Ну і останньою зупинкою цього важкого і насиченого дня є зупинка біля ще одного водяного млина. Цього разу в селі Шамраївка. До недавнього часу млин був діючий ( а може і зараз) . Тут виробляють борошно і олію.
Олію виробляють доволі цікавим способом. Насіння обжарюють на лушпинні з цього ж таки насіння.
На млині висить табличка, що млин побудовано Олександрою Браницькою в 1894 році. Це неправда. По перше Браницька померла в 1838, а по друге в 1894 було добувано поверх. Сам млин набагато старший. Але місцеві вважають, що все що є історичне в окрузі - то Браницьких)).
От і все. Дякую за чудово проведений вихідний :
Пізнавайте Україну. Вона того варта.
