falkoner / Про Будапешт. Частина 2 (Reply)

My house in Budapest
My hidden treasure chest,
Golden grand piano
My beautiful Castillo

Поснідавши в хостелі вивалилися погуляти містом. Просто йшли).
Погода не надто радувало. Дуже пасмурно, тож фотографії будуть не надто яскраві, пробачте , коль чо))

Жили ми зовсім в центрі, тож вирішили відразу в Буду сходити. Посунули до мосту Сабадшаг ( міст Свободи).

Вирішили відвідати Печерну церкву під горою Геллерт. Знайти її легко, вона знаходиться прямо біля мосту Свободи зі сторони Буди.

Біля церкви - такий от прикольний пам'ятник якомусь королю. Шкарпетки в нього були зачотні))

Вхід в церку нині платний. 600 форинтів коштує ( Близько 40 грн). За ці гроші тобі видають електронний путівник і відправляють у вільне плавання підземним храмом. Української мови не було, як і російської. Запропонували нам польску, коли дізналися що ми з України. Ми взяли англійську версію.

Церквушка така собі, не коштує воно тих грошей, проте має дуже цікаву історію.

В середньовіччі, згідно з легендою, тут жив відлюдник Іштван. Він лікував людей термальною водою з джерела біля печери. Зараз ця вода використовується для купалень Геллерт, розташованих на іншій стороні дороги. Іштван був згодом канонізований, а печера отримала назву печери Святого Іштвана.

У XIX столітті в печері жила бідна сім'я, яка збудувала невеликий глинобитний будинок при вході в печеру. Вхід був перегороджений дошками, а печера використовувалась як внутрішній двір. Це було відображено на картині Михаля Майра, написаної в 1860 р, і на фотографії Дьордя Клёса в 1877 р

Печерна церква була заснована в 1924 р після паломництва ченців-паулінів до Люрду. У 1925-1926 р р вони переробили печеру, зробивши новий вхід за допомогою вибухівки і перетворивши внутрішню частину в копію Люрду.

Пізніше, близько печери був побудований монастир паулінів, який був з'єднаний з каплицею окремим проходом. Каплиця була освячена на Трійцю 1926 Монахи-пауліни жили тут 17 років.

Монастир служив також польовим госпіталем фашистської армії під час Другої світової війни.

З 1945 р, коли радянські війська увійшли в Будапешт, церква продовжувала виконання своїх релігійних функцій, але в 1951 р управління по захисту пам'ятників зайняло церкву, це було частиною застосованих заходів проти католицької церкви. Опівночі пасхального понеділка 1951 секретна угорська поліція увірвалася до церкви і заарештувала всіх ченців. Глава Ференц Везер був засуджений до смерті, інші до 5-10 років ув'язнення, а церква була замурована бетонною стіною товщиною 2,25 м.

Як тільки зникла залізна завіса, каплиця була відкрита 27 серпня 1989 після зруйнування стіни.

Далі пішли просто бродити вулочками.

Велосипедістів в Будапешті дуже багато. Навіть для січня місяця. Ну і інфраструктура для цього відповідна.
Всюди в центрі велодоріжки, прокат велосипедів, велопарковки. А там, де велопарковок немає - можна так?)

Добралися до Будапешського технологічно-економічного університету. Будівлі дуже нагадали за стилістикою Чернівецький універ.

По мосту Ракоці потулили назад в Пешт.
Міст Ракоці - перший автодорожній міст в Будапешті, який був названий не на честь людини, а в честь району Ладьманьош, також це самий південний міст міста та один з новітніх мостів угорської столиці після мосту Медьєрі.

Будівництво моста було розпочато в 1992 році за проектом Тібора Шіграі, відкриття відбулося 30 жовтня 1995 року. Міст має спеціальні величезні дзеркала, які освітлюють дорогу рівномірно з 35-метрової висоти.
У 2011 році був перейменований в міст Ракоці

Чо за будівля не знаю. Але вона моцненько так дисгармує з навколишньою архітектурою.

Трошки про громадський транспорт.
Як я вже писав в першій частині проїзд в громадському транспорті Будапешту коштує 350 форинтів ( приблизно 23 грн). Наземний транспорт - це трамваї ( бувають двох типів : нові нафорочені сосиски не розділені на вагони і більш старенькі (як на фото). Ті і ті доволігарненько виглядають) , автобуси ( звичайно ж "Ікаруси") , тролейбуси ( теж "Ікаруси".. ви уявіть наші старі "Ікаруси"... тільки з рогами) і метро.
В метро вид вагонів чітко розділений по лініям.
Синя лінія ( по якій ви будете їхати з аеропорту) має вагони типу наших старіх. Навіть не "типу" а точно такі ж. Митіщинського заводу. Але вибті-вбиті. В порівнянні з ними - київське метро- ідеальне.
Червона лінія - проходить по центру міста аж від площі Героїв і з'єднує Буду і Пешт ( єдина !). Тут нові вагони сосиски . Тобто можна пройтися від голови до хвосту поїзда.
Жовта лінія - найстаріша в метро Будапешта ( найстарішого в континентальній Європі, доречі ). Няшні старовинні ( не старі!) поїзди. Манюсінькі старовинні станції. Обов'язково спустіться, просто подивитися.
Зелена лінія - найновіша , збудована буквально пару років назад. Протянута по Буді. Нові поїзди, такі як на джовтій лінії.

Потулили гуляти містом. Шукати де поїсти.

Про угорську мову ви чули мабуть. Не зрозуміло ніхуїща. З англійською теж погано. Не розмовляє нею навіть погано 2/3 жителів Будапешту. І це столиця. Зайшли погрітися в кафешку, вирішили запитати чи є глітвейн... після довгої і нудної розмови замовили кави))).

Це фонтанчик для пиття. Оригінальненько. В скульптора, мабуть, якісь хуйовенькі дитячі спогади з морем)))

Кожен дворик тут - це така маленка фортеця жителів. Окремі двері, окремі ліфти.

Довго шукали де поїсти.

В результаті дійшли аж до вокзалу ( все одно туди треба було) . І пообідали в турецькому ресторанчику .
Поки стояв курив чекаючи , викликав довіру в місцевих. Підійшов якийсь турок запропонував наркоту).

Сходили на вокзал Келеті за квитком у Відень.

Східний вокзал Будапешта - центральне місце, куди прибуває більшість міжнародних залізничних рейсів. Постійне міжнародне сполучення підтримується з 25 європейськими столицями. Вокзал розташований в Пешті, поруч з однойменною станцією метро «Східний вокзал» (Keleti pályaudvar). Названий вокзал так на честь первісного напрямку руху поїздів - у бік Трансільванії і Балкан.

Далі я занив, що хочу на стадіон ім. Ференца Пушкаша. Але наблизившись до нього, побачили. що виглядає він печальненько. Тож завернули.. кудись. Потрапили в райончик посольств.

Чорний прапор - то жалоба по загиблим карикатуристам у Франції.

Анархія в Будапешті.

Потулили в сторону Угорського національного парку.

Пам'ятник Вашингтону. Тому. який Джордж).

Троллі... ау! Вам пам'ятник)

Погуляли по місцевому "Хорвадсу" . Саме так виглядаю (увага!) Сільськогосподарський музей Будапешта "Вайдахуняд"

Завернули до славнозвісних купалень Сечені.

Гордість жителів Будапешту, найбільша термальна купальня в Європі, - з 11 лікувальними басейнами і 3 саунами. Виглядає казково: під відкритим небом , поряд з будівлями в палацовому стилі відливає блакиттю вода в круглих басейнах, а в них, в оточенні квіткових чаш і білосніжних статуй, поправляють здоров'я, омолоджуються і гарнішими змучені цивілізацією хронічно втомлені люди. Купальні Сечені зводили в розрахунку на багатих іноземців, і розрахунок повністю виправдався.

Купатися не ходили. По цінам там щось від 2500 форинтів і до 15000 . За що то - фіг його знає) Бачив прайс тільки угорською))

Хотіли зайти в зоопарк, але спізнилися - він був зачинений ( вхід 2000 форинтів). А потім я не сходив, бо зламався об'єктив наступного дня і я був в пічалькє.

Тож пішли кормити ахєвших качок і мартинів.

На березі стоять автомати з продажу харчу для них. Як тільки ти кидаєш туди монетку ( 200 форинтів) вся ця орава з гоготом вибирається з тепленької термальної води і ганяється з тобою берегом)))

Потулили в сторону площі Героїв.

На площі - справжня ржака). Натовпи китайців фоткаються на фоні. І головне всі намагаються сфоткатися в стрибку).

Протягом своєї історії площа була місцем багатьох політичних демонстрацій. Під час існування Угорської Радянської Республіки тут було знищено пам'ятник Францу Йосифові I (згодом 1926 року його було відбудовано в дещо іншому вигляді). Друга світова війна Після Другої світової війни на площі стояв пам'ятник Сталіну, який угорці знищили під час Революції 1956 року. Згодом тут було встановлено пам'ятник Леніну, який після падіння комуністичного режиму було перенесено до спеціального парку. 1989 року тут зібралося 250 тис. осіб під час символічного поховання Імре Надя та невідомих повстанців 1956 року.

Ну і ще Музей образотворчих мистецтв поряд.

На сьогодні все. Бо ми почали займатися своєю улюбленою справою - пошуками пабу. А процес цей завжди проходить в нас хуйовенько. Тут дорого, тут скатертини погані, тут немає місцевого пива... процес цей затягнувся надовго... і потім плавно перетік в бухалово в хостелі, але це вже інша історія.