falkoner / Про Форос (Reply)

Плили ми морем. Бачили гори.
Великі, до неба. Чули там гомін. Моря
стогін. Хвилі кричали, як діти, що вночі
плачуть у розпачі. На це диво дивились ми довго.

Це остання розповідь про травневий похід по Криму. Я вже писав про переходи через гори, показував кримські тумани і квіти, розказував про Фороський парк і Фороську церкву. Сьогодні я хочу розповісти вам про найпівденніше місто України.
Форос .

Форо́с (рос. Форос, крим. Foros) — селище міського типу Ялтинської міської ради АР Крим. Назва походить від грец. φορος — податок. Розташоване в південно-західному районі Великої Ялти, за майже 41 км від м. Ялта (автошлях Н19), і за майже 98 км від м. Сімферополь, а також за 48 км від найближчої залізничної станції до м. Севастополя. У Форосі розташована найпівденніша точка України (44°23'11 пн. ш. і 33°46'38 сх. д.).[3]

На території сучасного Фороса з античних часів і до XV ст. існувало грецьке поселення з аналогічною назвою.
Після загарбання Криму Російською імперією землями Фороса володіли, змінюючи один одного, князі Потьомкін, Наришкін, Голіцин, граф Ігнатьєв.
Наприкінці XIX ст. власником Фороса став відомий чайний промисловець, московський купець першої гільдії Олександр Григоревич Кузнецов (1855—1895), який перетворив селище на зразковий маєток європейського типу. Він розбив на території селища відомий Фороський парк, який нині є пам'ятником садово-паркової архітектури загальнодержавного значення, збудував палацовий ансамбль, який зберігся до наших днів.
Інтер'єр головного палацу в стилі класицизму створювали художники XIX ст. — Клебер, Чагін, Маковський.
У 1892 р. над Форосом, на Червоній скелі, за проектом архітектора Г. Чагіна, коштом О. Г. Кузнецова, була побудована церква у візантійському стилі, що стала нині однією з візитівок Південного узбережжя Криму.

Тепер власні спостереження.
Містечко деже сподобалося, мальовниче, затишне , маленьке. Для спокійного відпочину - те що треба. Це вам не тусовочна Ялта чи Алушта.

Вулиць тут ми помітили всього кілька. До десятка висотних будинків, все інше приватний сектор. Вихід до пляжів відкритий без проблем. Принаймні так в травні було.
До дикого пляжу і так званого лікувального треба проходити через територію санаторію.

Навколо санаторію і його відпочиваючих і крутиться основна торгівля в місті. Дивно, але ринку як такого тут немає, так , пару торгових рядів. Все продається в маленьких магазинах.

Недобудований готельний комплекс в тумані. Залишилось зовсім трошечки. але щось нікого там не видно.

Найвища ( після пансіонату) будівля Форосу. Вид суперський з будь-якої сторони.

В Форосі немає пам'ятника Леніну, зате я пам'ятник Юрію Гагаріну.
Він відпочивав тут в 1961 році. Через 5 місяців після його польоту в космос. Цікаво, що саме після цього відпочинку в нього з'явився шрам над лівим оком.
Появу цього шраму прив'язували до спроби самогубства Юрія, п'яної бійки.. ну. версій там було багато.
От як він це пояснив сам:
"- Бывает, — ответил космонавт. — Осенью я отдыхал на юге. Однажды, разыгравшись с дочуркой Галкой, я споткнулся. И чтобы Галка не ударилась, я успел поднять ее над головой, а сам налетел на острый крымский камень. Вот и оставила Земля свою отметину. Ничего, — продолжает Юрий Алексеевич, светясь своей по-прежнему открытой и теплой улыбкой. — Как говорится у нас, русских, до Галкиной свадьбы заживет. И не только до свадьбы, заживет до следующего полета в космос."

Ще один чутий мною міф - це той. що Форос був закритою дачею радянських Генеральних секретарів. Потім Хрущову тут щось не сподобалося і його дачу перенесли східніше. Тут побудували санаторій і відкрили місто для відпочиваючих.

Здається в минулому році тут штормом розбило набережну? Відбудували. Але як часто в нас буває - через жопу. Бо відбудували лише частинами. Періодична набережна закінчується і починається провалля.

Малюнками в схожому стилі розмальований санаторський пляж. Вхід був вільний, але на вході є турнікети. Так що в сезон все може змінитися.

Традиційні барчики на кримських пляжах.

Це центральна площа селища Форос. Навколо неї розташована основна маса магазинчиків. Поряд щось схоже на ринок. І до моря хвилин 5.

Ну і знаменита Фороська церква. Інших церков я тут не зустрічав. тож пиляти віруючим полюбому далеченько.

Несподівано так, еге ж?
До української мови місцеві жителі відносяться дуже нормально. Відповідають з різною ступінню успішності нею.
Вбили продавщиці морозива і пива. Від оної почув : " - Вам відкоркувати?". Від іншої на "дякую" : - " Прошу".
От такий він руцький мір)).

Приватний сектор складається з доволі охайних будиночків. Звичних розвалюх в передмісці немає, бо немає передмістя , як такого. До моря з будь якої точки містечка пішки максимум хвилин 20.

А ось і сам санаторій "Форос". Найкращі традиції радянської архітектури.

Дикий пляж. Все тут змішано, хіпі, туристи, нудисти). Демократія в дії.

А далі он дачки прихватизовані талановитими. Раніше на пляж можна було напряму потрапити з траси, зараз тільки через територію санаторію.

З рибою тут печалью Свою не ловлять. Але привозять в магазини. У всі разом і однакову). Але все одна вона чогось відрізняється.
З цього пірсика. доречі, екскурсії на мис Айя відбуваються.

Ось така от невеличка розповідь. Мені тут дуже сподобалося, тому піару люто).