falkoner | Про Барселону. Частина десята. Обіцяного три роки чекають (Reply)

Це так чудово, що дізнався я хто ти є
Ти зіграла чудове шоу, та публіки немає вже
Цьому брехливому роману я покладу кінець
Він увів мене у оману, колись ти пожалкуєш про це

Ну, обіцяного довелося чекати трошки більше трьох років. Але сьогодні я таки завершу розповідь про нашу з Оленкою поїздку до неймовірної Барселони, яка відбулася в січні такого далекого 2019 року.

Після зоопарку ми спустилися в метро і попрямували до станції площа Іспанії (Plaça d'Espanya/Pl. Espanya), там пересіли на автобус і вирушили в сторону пагорба Монжуїк (Montjuïc), захотіли відвідати Ботанічний сад Барселони. Площа величезна, тож спочатку довго шукали потрібну нам зупинку автобуса, потім чесно вистояли в черзі (от вміють же люди стояли в черзі в транспорт! Ніхто не лізе по чужим головам, нікому не потрібно більше за інших...варвари) і на автобусику №150 доїхали... ні, не до Ботанічки ( туди прямо під вхід ходить автобус №13), а до Олімпійського стадіону ім. Люїса Кумпаньша (Estadi Olímpic Lluís Companys), що був головним стадіоном Літніх Олімпійських ігор, які пройшли у Барселоні у 1992 році.

Зараз арена є домашньою для футбольного клубу Еспаньйол (Reial Club Deportiu Espanyol de Barcelona), тож логічно що вона була закрита і в середину ми не потрапили. Але все одно видно трохи. Не скажу, що щось занадто епічне, але все одно було цікаво глянути.

Від стадіону до Ботанічного саду Барселони (Jardí Botànic de Barcelona ) хвилин 10 пішки, але ми дуже поспішали, бо в зимові місяці парк відкритий лише до 17 години (тоді як влітку ботанічка відчинена аж до 20). Вхід коштує зараз 5 євро (тоді було 3,5), але відвідування парку входило до переліку безкоштовних атракцій Barcelona card. Здивувалися трохи, коли охоронець пояснив, що вхід і так безкоштовний. Ми чесно три роки думали, що це так постійно взимку, а виявилося що безкоштовний вхід в парк кожну першу неділю місяця, а у всі інші неділі безкоштовний вхід після 15:00.
Ну.. безкоштовно так безкоштовно... і ми зробили крок у літо.

Перед переглядом наступних фоток пам'ятайте, що зроблені вони 27 січня... і плачте, згадуючи наш чудовий "помірний" клімат.

Дуже цікава історія створення Ботанічного саду Барселони. Ви б повірили, якби вам сказали, що створений він був лише... в дев'яностих роках ХХ століття. Так-так саме тоді , коли в нас були купони, інфляція і малинові піджаки.

Прототип сьогоднішньої головної зеленої зони Барселони було створено у 1930-х роках на горі Монжуїк, проте проіснував недовго. Наприкінці 1980-х років почалося будівництво великих об'єктів до Олімпійських ігор 1992 року, в ході масштабної забудови багато рослин були пошкоджені, а територія місцями настільки зруйнована, що каталонська влада вважала більш логічним побудувати новий Ботанічний сад у Барселоні ніж відновлювати старий.

Перш ніж стати ботанічним садом, ця територія використовувалася як міське звалище (!!!!). Робота над проектом розпочалася у 1991 році, а відкриття саду для відвідувачів відбулося навесні 1999 року. Зараз на величезній території 14 гектарів, спроектованій у вигляді величезного зеленого амфітеатру зі складними маршрутами та оглядовими точками, висаджено тисячі представників рідкісних видів флори та відтворюється кілька великих природних зон: австралійську, каліфорнійську, південноафриканську, середземноморську та південноамериканську, і в кожній з них можна побачити рослини, характерні для конкретного типу клімату. Наприклад, в австралійській зоні – це кипариси та ялівці, у каліфорнійській – сосни та чапараль. Середземноморська зона включає чотири міні-зони: Західне і Східне Середземномор'я, Північну Африку і Канарські острови.

От такий от фіговий січень)). В нас за вікном так само біло)).

Перепади висот по всій території парку варіюються в межах від 100 до 140 метрів,але це зовсім не відчувається, через продумане проектування.

З саду періодично шикарні види на місто. От наприклад тут гарно видно знамениту телевізійну вежу Монжуїк (Torre de Comunicacions de Montjuïc), збудовану до відкриття тієї ж таки Олімпіади 1992 року.
Її висота складає 136 м. Архітектором споруди, створеної у стилі нео-футурізму, є Сантьяго Калатрава (Santiago Calatrava Valls).

Нажаль час не гумовий, а прийшли ми пізно, тож довелося пробігти весь парк за півтори години. Але вражень все одно залишилося багато. Хоча і так клімат в Барселоні значно м'якіший ніж в нас, але навіть тут відвідини Ботанічного саду були як телепортація в літечко.

Назад, до площі Іспанії ми поверталися пішки, бо чекати автобуса було довгенько. По дорозі стали свідками збройного пограбування. Жарт. Знімали якесь кіно (через ті зйомки і були проблеми з транспортом, доречі). Цікаво, що за фільм. Я б глянув. Може хтось знає звідки кадр?)).

Вид на площу Іспанії з гори Монжуїк.

Потім ми повечеряли, побродили трохи нічним містом, заглянули в супермаркет і посунули до хостелу відпочивати. Таким от у нас був вечірній перекус. Скромно. Манго, авокадо, папая і черімоя... у і запити).

Хоча ще розповім про вечір. Він в нас веселий був. На останню ніч передування в Барселоні у нас змінилися сусіди. Замість тихої пари поляків поряд з нами поселилося триста китайців. В готель заселилася якась купа китайців, які сусідню з нами кімнату вирішили використати тупо як... склад для свого багажу. В них реально була ціла кімната валіз! Половину ночі вони перепаковували ті валізи (з вагами, все як потрібно) а половину ранку вони ті валізи з кімнати вивантажували. Таке собі задоволення від сусідства.

Але ранок і так був не добрий. Чому?) Бо це був останній ранок в чудовій Барселоні. В обід у нас був літак. Тож час ми вирішили часу не втрачати і прокинулися вдосвіта ( китайці зі своїми валізами нам в цьому дуже допомогли) і вирушили... до морька, куди ж ще)

Ми поїхали до пляжу Барселонета (Platja de la Barceloneta), саме з нього ми і розпочали наше знайомство зі столицею Каталонії. Спочатку трохи побродили навколишнім райончиком, погляділи як люди тут живуть.

А потім пішли зустрічати сонечко... Тут власне і розказувати немає чого. Тут показувати треба.
В меню в нас було помаранчеве сонце, жовтий пісок і всі відтінки синього в небі і у морі. Найкращий фільм.

Оригінальний мурал, ніколи такого не бачив).

Далі ми вирушили набережною в сторону порту .

По дорозі зустріли багато згадок, що залишилися з часу Олімпіади. Дивних згадок).

Йшли ми до пам'ятника Колумбу (Monument a Colom), в середині нього також розташовано оглядовий майданчик (квиток коштує 6 євро). Звичайно ж піднялися.

Вид звідси непоганий, але фоткати не дуже зручно. Віконця маленькі, сітка на них, але воно того вартує.
Вид на Порт Барселони.

Будівля ради портових працівників (Junta d'Obres del Port).

Вид на проспект Колумба (Passeig de Colom).

Вид на площу Драссанес (Plaça de les Drassanes).

Ну, а тут видно неймовірну Саграду Фамілію.

Будівля морського музею Барселони (Museu Marítim de Barcelona).

Знаменита барселонська Рамбла (Rambla de Santa Mònica).

Сувора середземноморська зима.

От , власне, і все. Час спливав і ми вирушили в аеропорт.
В Барселоні про туристів турбуються, на лінії метро що прямує до аеропорту встановили такі от захисні двері на платформах. БІльше ніде не помічав.
В аеропорту віддали свої проїздні, якимсь переляканим туристам. Чого добру пропадати, там ще пару годин можна було їздити.. ну а далі літак і прекрасна київська зима.... не буду розповідати, сльози радості заважають говорити...
Спогади про неймовірну Барселону завжди будуть зі мною і я обов'язково сюди повернуся... можливо колись побач добудовану Саграду Фамілію... ехь..
А поки не перемикайтеся, цікавого розповідати в мене багацькоє є.

Про Барселону. Частина десята. Обіцяного три роки чекають

Post a comment in response: