falkoner / Про Барселону. Частина п'ята. Над містом (Reply)

На пагорби, на вечір, на вітри
Зір посила свій подив і відвертість:
Далеко - жить, далеко – йти з гори
І небо на плечах нести упертих.

Про Барселону. Частина перша. Мрія
Про Барселону. Частина друга. Крокуючи
Про Барселону. Частина третя. Музеями
Про Барселону. Частина четверта. Слідами генія

Отже насолодившись витворами геніального Антоніо Гауді ( Antoni Plàcid Guillem Gaudí i Cornet), ми вирішили подивитися на місто згори і вирушили на гору Тібідабо (El Tibidabo), на яку задивлялися вже давно).

В туристичний сезон до на вершину гори можна дістатися одним з найвідомішим барселонським маршрутом : Блакитний трамвай (Tramvia Blau) - Фунікулер Тібідабо ( Funicular del Tibidabo) - Тібідабо... Кінцева станція трамваю знаходиться біля станції метро Тібідабо ( Av. Tibidabo), але коли ми добралися туди. то з'ясувалося, що трамвай знаходиться на плановому ремонті. Засмутилися, бо трамвайчик історичний і дуже колоритний ( лінія побудована в 1901 році, вагончики з того ж часу), але ж до станції фунікулера треба якось добиратися. З'ясували, що до неї можна добратися звичайним рейсовим автобусом №196.
Поки чекали автобус порозглядали красивезну будівлю, що розташована поруч з метро. Ніякої інформації про неї я не знайшов... але ж шикарна...

15 хвилин в дорозі і ми стоїмо біля нижньої станції Фунікулера Тібідабо... і читаємо, що він також не працює. Також планова профілактика, про яку ніякої інформації в місті немає. Дійсно, чому б туристам не попертися сюди просто так.
Але місце все одно нічогеньке. Поки чекали на зворотній автобус, то походили, пороздивлялися трохи. На фото кінець січня, якщо що. Жорстока барселонська зима.

Це, власне, нижня станція фунікулера, що був відкритий 29 жовтня 1901 року. Його довжина складає 1130 метрів, а перепад висот 275 метрів. Привод вунікулеру електричний, а максимальна швидкість 4,1 метра/с.
Печально, кароч, що не покаталися.

Поруч зі станцією розташовано Будинок Арнуса (Casa Arnús), побудований в 1903 році в стилі модернізм.

Вид з парковки біля станції. Симпатична будівля на фото це Музей науки CosmoCaixa , трошки далі видніється монастир Санта-Марія-де-Вальдонзелла (Santa Maria de Valldonzella).

Ну і розклад роботи фунікулера, може знадобиться кому. Станом на 2018 рік. правда, але не думаю, що він дуже змінився.
Вартість проїзду у фунікерері станом на сьогодні : Квиток в одну сторону - 4,10 євро; без придбання квитка в тематичний парк (Parc d'Atraccions Tibidabo) - 7,70 євро. Але для нас то не мало особливого значення, бо якраз підійшов автобус і ми вирушили назад.

Запитали у дівчинки в автобусі, як же нам всетаки добратися на гору зараз, коли фунікулер не працює. Вона сказала, що ніяк. Тобто або на таксі, або пішачка. Звичайно ж ми вибрали економний варіант. Поглядів на карті, там йти пару кілометрів ( але під гору) і ми вийшли десь посеред маршруту автобуса. Ну а далі під гору раз-два)).

Не сказати, щоб ми були єдиними в своєму прагненні. Періодично ми зустрічали велосипедистів і бігунів, але вони робили то заради здоров'я і фану, а ми просто через поломку в комунікації ( але про це пізніше). Ну і проблемою стала.. спека... на дворі був січень ( хай і 10 градусів тепла ) на нас були зимові куртки, бо вітер внизу був прохододний. Але чим вище ми піднімалися, тим тепліше ставало... Кароч попітніли ми знатно.

Спочатку йшли дорогою, потім звернули на стежки, які були позначені на maps.me . Так ми зрізали багато кілометрів серпантину, але крутизна підйому значно збільшилася. Проте в нас був коварний план зустріти захід сонця на горі, тож ми поспішали.

Періодично нам відкривалися шикарні види. На фото вид Обсерваторію Фарба ( Observatori Fabra).
Обсерваторія розташовується на висоті 415 метрів над рівнем моря. Відкриття обсерваторії відбулося в 1904 році. Засновником і першим директором обсерваторії протягом більше тридцяти років був іспанський астроном Хосе Комас-Сола (Josep Comas i Solà). В даний час обсерваторія входить до складу Королівської академії наук і мистецтв в Барселоні. Головна діяльність спрямована на дослідження астероїдів і комет. У списку найстаріших обсерваторій, що діють до теперішнього часу, обсерваторія Фабра займає четверте місце.
Інформації про те, чи можна потрапити туди туристам я не знайшов.

Все вище і вище).

Завернули до центру мистецтв La Experimental , по суті це якась хіпарська комунна. Прочитали десь, що вони пускають всіх на оглядовий майданчик свого будинку. Ніт. Не пускають і взагалі виглядають так, ніби готові повбивати всіх цих надокучливих туристів)). Фото з узбіччя поруч. На фото все та ж обсерваторія.

Потрохи таки добралися до вершини. Навіть встигли до заходу сонця. На вершечку гори крім парку розваг розташовано і Храм святого Серця Ісуса (Temple del Sagrat Cor de Jesús), але про нього трошки пізніше.

Зараз про сонце...

Ще на горі Тібідабо розташована телевежа Кольсерола (Torre de Collserola). Це найвища споруда міста і п'ята по висоті будівля країни, 41- ша по висоті телевежа світу.
Будівництво телевежі було розпочато в червні 1990 року і її урочисте відкриття відбулося 27 червня 1992 року - до початку Олімпійських ігор 1992. Її висота становить 288 метрів, вона розділена на 13 поверхів, працюють два ліфти. На 10-му поверсі (590 метрів над рівнем моря) знаходиться оглядовий майданчик, відкритий для відвідувачів. У ясну погоду з неї відкривається вид на 70 кілометрів навколо. Майданчик працює п'ять днів на тиждень, вартість відвідування становить 5,6 євро .

Це один оглядовий майданчик є на дзвіниці Церкви святого Серця Ісуса . Вхід до дзінниці коштує 3 євро, але ми спізнилися буквально на пару хвилин. Вже зачинено було(((.
До храму ж вхід вільний. Походили, подивилися.
Вперше побачив таку монетизацію і автоматизацію релігії))). Потім ще раз таке бачив в Польщі). ХХІ століття, йопте.

А сама церква дуже красива в середині.

Храм був побудований за проектом архітектора Енріка Саньє (Enric Sagnier i Villavecchia), син якого - Жозеп Марія Саньє і Відаль-Рибас ( Josep Maria Sagnier i Vidal-Ribas) - завершував будівництво.
Спорудження храму, присвяченого Святому Серцю, тривало з 1902 по 1961 роки.
29 вересня 1961 року папа Іоанн XXIII присвоїв храму Святого Серця звання Малої базиліки ( Basilica minor).

Поки роздивлялися будівлю надворі вже стемніло. Ну як же без нічних фото?

Назад в місто ми вже вибиралися більш нормально. Виявляється сюди можна добратися мініавтобусами ( дуже схоже на наші маршрутка, але більш цивілізовано) від станції Vallvidrera Superior іншого барселонського фунікулеру. Більш сучасного.
Так ми і повернулися в місто. На вечір в нас було заплановано відвідини концерту PALINA . Про це я писав вже. А на завтра в нас було заплановано ще дуже багато цікавого. Не перемикайтеся.

Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрібно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).