falkoner: (Default)
falkoner ([personal profile] falkoner) wrote2019-06-22 07:31 am

Про Тернопілля. Частина третя. Люди

Люди, люди, їх мільярди,
Їх мільярди, хай їм грець.
Добрі, сильні, ситі, багаті -
Всі дуже гарні і я молодець!

Зараз ви знаходитеся десь посередині цього постуБачите, не збрехав іі про все написав
Про Тернопіль. Частина нульова. Тепле місто
Про Тернопілля. Частина перша. Чортків і Джуринський водограй
Про Тернопілля. Частина друга. Небом, землею, водою

З'явився час трохи видихнути після важкого тижня. Проте не на довго, бо я у відпустці і завтра літак зранку .... багато ще треба встигнути зробити... Але не закінчити розповідь про чудову травневу подорож Тернопіллям я не можу. Сьогодні я розкажу про найцінніший актив регіону, про людей, які не тільки бажають позитивних змін, а і активно працюють в цьому напрямку.

bc71e75c13e255092e30a6589a7e8995.jpg

Якщо вже говоримо про людей, не можна не згадати тих, завдяки кому ця поїздка відбулася. Тому ще разок подякувати не зайве буде Управлінню туризму Тернопільської обласної державної адміністрації в лиці Ростислава Яцківа і платформі Блогтури.UA , а саме Максиму Голубєву за організацію оцього всього)).

А тепер, власне, розпочну розповідь про третій день перебування на гостиній тернопільщині.
Розпочався він рано. Пів на 4 ранку, коли будильник нагадав, що ми з
Ігорем домовилися йти фоткати знамениту заліщинську панораму на світанку. Добре, що є людина, яка розділяє твої божевільні погляди і добре, коли є домовленість. Бо коли ти один , то дуже важко підняти свою жопу з ліжечка. а так домовленість.. почуття провини, думки " а я шо, не пацан!"). Кароч. прокинулися і пішли.
Двадцятихвилинна прогулянка сплячим містом, потім ще хвилин двадцять дертися ( ну як дертися, доволі комфортний підйом, але підйом) на гору до оглядового майданчика і... я гомерично сміюся). Забув в номері готелю
Старі Заліщики штатив)). Фотограф, йопте. Не вертатися ж, до того ж найкращі картинки у нас в голові.
Але пофоткати трошки все одно спромігся.
Забавно було, що примудрилися зустріти тут о четвертій ранку дідуся, який шукав окуляри онука))).

8959555e1c9844ce5f7c7b92232cf80c.jpg

(клікабельна панорамка)
3c1806d6a7ddfaf027de425213e9dac9.md.jpg

Місце саме по собі неймовірне, а спостерігати звідси , як сходить сонце - безцінно.

fb55908ebd7c0eef36ce14d8bd8ca97e.jpg


935be7de1230474cceec9c9153aac449.jpg


e64fce8959cc73d74d90a9d70bdadd79.jpg

Кадрів набагато більше, зупинитися фоткати цю красу дуже важко. Але не можу вивалити сюди ті десятки світлин. До того ж жодне фото ( чи відео) не передасть на 100 відсотків тієї краси.
А панорамками я то спробую зробити)

75369dc48777e78f971942917607f23a.md.jpg


c535207e533d1d3d5bd7f60515dd369a.md.jpg

Ледве змусили себе, але все ж пішли назад до Заліщиків. По дорозі ще пофоткали трохи цікавого.

Хрест встановлений на честь бійця УПА, який загинув на цьому місці.

65f659d649f29f04d45cfef2da9ff006.jpg

Буквально напроти совковий монумент...

f27c7a4c431d5c72e1b435d52b4f067b.jpg

Правий берег Дністра... Високий, величний, прекрасний...

8fafd8a9594ab96d6b1649162052d205.jpg

Міст , що з'єднує Чернівецьку і Тернопільські області. От десь зверху зліва ми і спустилися.

ea635bea871fb386b0d31690eeeda98e.jpg

Дійшли до парку, завернули поглядіти на Палац баронів Бруницьких. Будівля законсервована, але видно, що територію навколо доглядають.
Ше до 2014 року палац викупив Фірташ, мав на меті зробити тут санаторій. Прихватизував трохи з порушеннями, бо палац знаходиться на території Національного природнього парку і не може знаходитися в приватній власності... В будь якому випадку революція, а потім війна відмінила плани на санаторій. Стоїть зараз пусткою. До Фірташа тут розміщувалася районна лікарня.

8d05db42aa0edec56338333baf672526.jpg

Наприкінці XVIII століття князь Юзеф Понятовський заклав на березі Дністра в Заліщиках маєток з невеликим палацом. У 1808 році його придбав купець Ігнацій Бруницький, єврей-вихрест. У 1831 році він перебудовує палац в ампірному стилі. Двоповерховий цегляний палац з двома бічними ризалітами та балконом над центральним входом добре зберігся до наших днів.
Колонада, що з’єднує палац зі скромним флігелем.


cbea7b20479b2054f597e39045976184.jpg

Мені ж найбільше сподобалася кордигардія (сторожка) маєтку. Незвична і дуже фотогінічна споруда)).


2b68756c7e67997d067b8ef6a2178072.jpg

Прогулялися ще трохи центром міста. Але на нас в готелі вже чекав сніданок . Починався новий цікавий туристичний день).

2c433878a67a470a2c31489861dafbea.jpg


b70e7023783cf6abb452b3687a50e667.jpg

Чекала нас дорога до Бучацького району Тернопільської області, до села Язлівець, поряд з яким знаходяться рештки величного Язлівецького замку і трохи навіть діючого Язлівецького монастиря ( повна назва якого звучить : Монастир Згромадження сестер Непорочного Зачаття Діви Марії).

6b43f3349219361859003a7b8f3cd074.jpg

Першим нас тут котик зустрів. Ну як зустрів. Глянув на нових двуногих рабів зверхньо)).

02262fb1f4a7d9ac49cb5f9e1b22eb8e.jpg

Жартую.
Зустрічала нас дуже весела і комунікабельна сестра Тетяна, розкала про засновницю монастиря
Блаженну Марцеліну Даровську . Дуже цікаве життя прожила жінка. Зробила багато хорошого. Наприклад заснувала у Язлівці після передачі їй в 1863 році Кшиштофом Блажковським палацу , безкоштовну школу для дівчат.

94500ff0d382d526e97c53a5b6662973.jpg

Монастир був на території замку до 1946 року, коли його було закрито за наказом радянської влади.

У 1915 році в Першу світову війну значна частина палацу була пристосована під військовий госпіталь, де за війну вилікувалося понад тисячу російських солдат. У 1916 році фронт проходив через Язлівець, у палаці був по черзі угорський, російський, пруський військовий штаби.

2c3d02bc41274b08f4737a90cefc20db.jpg



aa5701fcc133c4256cafe7e03c116f62.jpg

Після закриття палаці розміщувався санаторій для хворих туберкульозом. Язловець перейменовують на Яблунівка. Чим комунякам не сподобалася стара назва - не зрозуміло. Ну і чому саме "Яблунівка", а не який небуть "котовськ", або "черворий пахарь" - не зрозуміло.

421f2eb9ef742ce69919bbc746b508df.jpg

8cac7f8c30c12c1cccbfc3dfeb0df8eb.jpg

У 1996 році у палаці відновив діяльність жіночий монастир. Було відновлено крипту, в якій спочивали монахині, а також була могила блаженної Марцеліни Даровської. Зараз в нонастирі постійно проживають ( чи як то правильно сказати??) ... аж три монахині...Незважаючи на це, вони спромоглися відкрити недільну школу для діток в сусідньому селі, намагаються відкрити притулок для літніх людей... Я не надто релігійний, але такі діла цих людей дуже достойні. Важко, звичайно, тож якщо хтось захоче допомогти - сестри будуть вдячні.

Крипта де поховано засновницю монастиря і ще багато сестер , які тут служили - дуже атмосферне місце...

5bec0a0b71ab52eec2a6fca9dbbde890.jpg


05baced68ba8aeef840f4f627b46911b.jpg


51b16d4f42325ee164fbc97ed20baaeb.jpg

Парк навколо крутий. Видно, звичайно, що переживав він і кращі часи, зараз трошки підзакинутий, але все одно видно, що за ним намагаються доглядати.

3ccdcdcc9e0c165982c53da3039a488f.jpg


9d88cf570c2b8e0faf9a8a954103550f.jpg


64d3dc7b0b1b6e5312ec2ed85495cc07.jpg


ca05e5ccdd6f4c7bd31c93b08aacef5e.jpg

Тепер про замок. Замок зачинено на замок.

9057602845c23b6707801b94ac622473.jpg

Але нас це звичайно ж не зупинило).

0671efb287c5ab2bea4a12106fd35ec1.jpg

Всередині замку, правда, особливо дивитися немає чого. Напіврозвалені приміщення, які зараз використовують для господарських потреб незрозуміло ким. Деякі з них дуже нагадують будиночки гоббітів).

e9db8748377c177a2be0e2fbf5aa7b73.jpg

Головні ворота зараз перебувають в жалюгідному стані...

2ae5339046e1115fcdb902e2aba60faa.jpg

А колись замок переживав славетні часи...Має давню історію

Вперше Язлівець згадується у 1373 році у грамоті Михайла Бучацького, за якою поселення управлялося воєводою Стефаном-Каспаром. Очевидно, замок в цей час вже існував як резиденція воєводи.
Хотів вам переказати повну історію замку. Але сенс?) Хто хоче і так зможе прочитати, на
Вікіпедії , наприклад. А кому не цікаво не читатиме цей текст і тут).


8806c32e00bbedeb28f8b0c1ac4ceed0.jpg


ab0ce94c86d73e88b0499435aaef5eba.jpg

27d76bf50bee9492bd7bfae328592367.jpg

У 1983 році архітектори інституту “Укразахідпроект реставрація” розробила проект реставрації замку, який передбачав переобладнання фортеці під туристичний центр. Планувалося реставрувати Верхній і Нижній замки, відновити замковий парк.
У 2008 році язловецький замок увійшов до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”....
і ... і нічого.. Таке от((.


b3e52194ca4772a876ba8af5e3515bbd.jpg

На нас же знову чекала дорога. Наступним пунктом, який організатори для нас запланували було славне місто Бучач.

b79c5ff6fe78ee869b4c058301d19738.jpg

На цю локацію в нас було виділено якось зовсім мало часу. Я так і не зрозумів до кінця. навіщо ми сюди завертали. Але треба зняти капелюха ( ну ок, бейсболку) перед нашими супроводжуючими
Мар'яном і паном Олександром що не дали змученим блоґґерам і журналістам засумувати.
Про місто особливо не розказуватиму, в оцих ваших інтернетах інформації море, трошки фоточок покажу.

Костел Успіння Пресвятої Богородиці


2b604dbe4818d7c16ca383d0278cd7b9.jpg

Вид на Василіянський монастир, Церкву Воздвиження Чесного Хреста та колегіум ім.св.Йосафата Кунцевича.

31279d610e14361b15786518be2e4be5.jpg

Бучацький замок. Має славну історію і от такий от розвалений вигляд зарад. До честі буде сказати, що розвалили його давненько. Не за України і навіть не за совка... І знаєте, ці руїни вони душевні якісь. Не впевненний, що хочу, щоб його коли небуть відреставрували. Надто багато я бачив відреставрованих "бездушних" псевдоісторичних будівель.

40e7ac9b4b5aa11d2b57e522a1fef427.jpg


ede0f057dc456bb05895c7e9a22b5be1.jpg

Як же без панорамки то?!

56c2a7b25f9a1d03f31d44c207e5bf25.md.jpg

А от і хороша новина. Майже відреставровано місцеву Ратушу. Так, саме ту, до якої трохи приклав руку славнозвісний Пінзель ( доречі, скоро покажу фоточки з його музею у Львові). Скоро в ратушу можна буде потрапити усім туристам, що матимуть таке бажання.

5f38cbd4de11f4f44893d757cf57cef1.jpg


bf542c2f65bfc955f15fecf58ba26443.jpg

От вони - дослідники чарівного Тернопілля. Не всі, правда. Порозходилися трохи навколишніми вуличками.

5d87ff4b305b489a46ada9360424dca5.jpg

Як я наприклад. Зафоткав прекрасного трошки.

540acbf17fce1a603ebd4b3407fdaddd.jpg

З підслуханого. В місті збирають підписи проти будівництва меморіалу Героїв Небесної сотні на центральній площі міста (біля Ратуші) . Ні, тут не сепарня живе. Просто жителі турбуються про вигляд рідного міста і пропонують мерії для будівництва багато інших, не менш мальовничих і більш доречних місць. Респект.

d80f0eacd4e508c95088cdeb8d532ff2.jpg

Далі дорога ( заплутана і не завжди добра) привела нас в глибинку Тернопілля, в місця, де нечасто ступає нога туриста. До села Швейків.

2cb1b467da1c437c7df78b2398a80e6c.jpg


75488fa0aaf1e19f88960e064838cfcd.jpg

Кілька років тому
Андрій Закревський , Любомир Сагаль ще з парою однодумців вирішили створити ... Навіть не створити, а відродити тридиції садівництва на плодючих землях південної Тернопільщини. Для початку було вибрано село Швейків, Монастириського району Тернопільської області.

92b937e69e4960662fa3d37bc0a03f47.jpg

Почалася важка праця, яка скоро призвела до створення компанії
ТМ Швейків . Компанії яка виробляє різноманітні екологічно чисті напої. Вся сировина для виробництва місцева, тож найбільшим викликом для виробників стала зміна свідомості місцевих. Тільки зараз, через чотири роки після створення місцеві селяни починають розуміти. що вирощувати на своїх полях можна не тільки картоплю.. можна вирощувати смородину, полуницю, можна розбивати сади і виноградники. Можна заробляти однакові в себе вдома , а не на заробітках за кордоном, можна розвивати власне село для власних же дітей.

І в цьому величезна заслуга засновників ТМ Швейків.

0e6bbaccfe690cb14e6af8d17c2f7dc6.jpg

Звичайно ж є проблеми. Основна з яких - це наше законодавство. І хоча за останні роки все значно спростилося, але недостатньо. Тому ТМ Швейків не може продавати свої алкосмаколики ( відчули слово, ага?). але будь-хто може приїхати в гості і спробувати цю смакоту. Ну і домовитися про обмін)) Тут завжди відкриті до різних пропозицій. Пишіть, звоніть, приїджайте.

9074add10f10e49833e3c505615b52a4.jpg


07aaa78cfe46c1027b50b4e588f731d0.jpg

Всі гроші хоч якось отримані з виробництво повертаються в те саме виробництво ж.
Наприклад кошти отримані від мене обміняні мною на дві пляшки ( останні!!) божественного кальвадосу допоможуть покласти пару квадратних метрів плитки в новому цеху...

Насправді я з захватом спостерігав як Любомир розказує про свою продукцію. Людину, яка горить своєю справою завжди цікаво слухати. Я впевненний, що у
ТМ Швейків все вийде, скоро вирішаться всі бюрократичні негаразди і продукцію тепнопільських виробників з тернопільської сировини можна буде знайти у будь-якому місті України .


ddded3fa8271eeb386ab4aede4b519b1.jpg

А взагалі зустрічали нас тут щиро , привітно і смачно))..

9432dcf8ec234c76d8cca699e1f6f0d1.jpg

Тут от було найкраще місце , щоб пан Оленксандр таки зміх нарешті продемонструвати свої співочі таланти, про які ми так багато чули протягом трьох днів. І знаєте що? Не збрехав же!))

b0d773dadf35cabb6cd120e55cdb93b7.jpg

Смачно кажу ж зустрічали))).

1416c700a902c68c17a3085b9a44126e.jpg


eb96d39a877c724227d71a20bb0033ef.jpg

До чого я це. Якщо побачите десь ( все може бути, фестивалі крафтових виробників, наприклад) який небуть напій з таким от логотипом - хватайте не задумуючись. Це дуже смачно.

56b375ebf790ba68ebe665639a3427df.jpg

Рушили до Тернополя. По дорозі не могли зупинитися біля відомої на всю країну Микулинецької броварні. Нічого не купував, лиш пооблизувався трошки. Наплічник був категорично переповнений, сумки/пакети в руках я терпіти ненавиджу. а в середину вже не влазило)). Особливо враховуючи те, що їхали то ми власне на нову дегустацію).

Але спочатку наж гід провів нам бліц екскурсію своїм рідним місто). Деякі з тих історій, що ви можете почитати в нульовому пості я почув заме під час цієї півгодинної прогулянки центром міста.

57c224d44c865137dca8d687e4c85920.jpg

Повернемося до алкосмаколиків).
Тернопіль дуже комфортне місто, дуже смачне і відносно недороге (за київськими мірками, принаймні), але з креативом тут було не надто. Ситуацію вирішив виправити
Тарас Ковальчук з друзями і вирішив відкрити новий концептуальний заклад в місті - Першу старотАрнопільску ресторацію Леліва .


834983139e00696b14bf053397654c4f.jpg


8422af44d16c9e19e81f1ef8d589d44f.jpg

Не знаю, чи заклад вже відкритий - нас запросили сюди ще до відкриття, але те, що місце стане популярним не сімніваю ні на хвилину). Як може бути не популярним заклад в якому буде близько 20 видів різного крафтового пива?) Як може не бути популярним заклад, де наїдки з меню зроблені за старовинними рецептами спаротАрнопольської кухні? Як може бути не популярним заклад, де власники живуть своєю справою?

6e99583bb72d7ae0c42ec236dc53262e.jpg


На рахунок пива. Окремий респект і уважуха
Олегу Кошлі за цікавезні історії про пиво. Дізнався багато цікавого. Пиво це не просто алкогольний напій, це трошки релігія. Погоджуюся повністю. Окрема дяка за інформацію про аплікуху ... Вона вже юзається на всю)

f6b416ccc80e1c32564c039559ea4fe7.jpg

63b11dcedbb7cd2fb21a492426c6a3a7.jpg

В цьому ж будинку ( вулиця Качали 18) знаходиться і
Hostel Tarnopil . Нам його також показали, розкривши всі секрети. Я в Тернополі доволі часто буваю, бачив його на букінгу кілька разів, але тут завжди напряжно з місцями - все заброньовано. А це показник, погодьтеся.

469a9346a2e7da2a999eaab3def8b595.jpg


a639dd5c061a751a166c0fa0b989e534.jpg


f5816f36d7f1e80e971f9a6cf7f7b18f.jpg


67daa3eeefa678f4fe3dbe171883f875.jpg

Але я обов'язково тут поселюся якось. Хоча б задля того, щоб сходити в цей душ). Екгбиціонізмом я не страждаю, але ж можна і вночі митися)) З виключеним світлом)).

9d12db37f5be835d02acc2a904c85656.jpg

Але повернемося до "Леліви"... ви думає тет фішка в пиві і старотарнопольських наїдках?) Нєєє) Ну не може бути все так просто. Тут діє підпільний клюб) . Для своїх. З шлюхами і блекджеком особливими алкосмаколиками, підпільними концертами. сороміцькими стенд-ап шоу.

Як потрапити сюди, пройти обряд ініціації і стати членом клубу?)) А от не розкажу, приходьте в
Леліву і потай дізнавайтеся у бармена. Не пожалкуєте.

9de5755176a6f0d789d9025a0fc5c963.jpg


0c843faaea924ba24bd39dfe126cb46c.jpg


68728f62707ddd65d47f66b042547796.jpg

Окремо б я хотів відзначити місцеві наливки. Смаки справді унікальні, такого в Україні ви навряд чи знайдете десь ще.

84068745ff1ef3bd2897f81d483c5bb3.jpg

Ну а далі , як не прикро, були вокзал і прощання. Але я ще обов'язково повернуся на гостинне Тернопілля. І друзів привезу.
Ну і покажу звичайно тут, в журналі, все це. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
І ще раз величезна подяка всім причетним до організації цієї поздки. Було круто.


Post a comment in response:

This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting