Про Вардзію'17
Wednesday, 28 November 2018 21:44![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
falkonerЗ ласки Бога буде править, хоч і діва ще, цариця;
Вміння й мудрість є у неї — нам лестити не годиться,
Бо ділами, як промінням, вже засяла сонцелиця.
В лева рівні левенята — чи самець, то чи самиця
Вміння й мудрість є у неї — нам лестити не годиться,
Бо ділами, як промінням, вже засяла сонцелиця.
В лева рівні левенята — чи самець, то чи самиця
Про Баку. Частина перша. Космос
Про Баку. Частина друга. Бульвар
Про Грузію. Частина перша. Батумські танцюючі фонтани
Про Тбілісі'17. Частина перша. Незапланована
Про Тбілісі'17. Частина друга. Панорамна
Про Боржомі. Частина перша. Багряні гори
Про Тбілісі'17. Частина третя. Нічна
Про Баку. Частина третя. Мішанина
Про Баку. Частина четверта. Містична
Про Тбілісі'17. Частина четверта. Мцхета і Джварі
Про Тбілісі'17. Частина п'ята. Мтацмінда
Про Боржомі. Частина друга. Парк
Про Батумі. Частина Друга. Місто сонця і вина
Про Тбілісі'17. Частина шоста. В Степанцмінду
Про Баку. Частина п'ята. Понтова
Про Тбілісі'17. Частина сьома. Вверх і вниз
На другий день нашого перебування в Боржомі ми вирушили на екскурсію. Ну як екскурсію, самі собі організували)
Спочатку вирушили до Ахалцихе ( 2 ларі з людини маршрутка, їхати близько 40 хвилин) , там відразу ж пересіли на маршрутку до Вардзії. Їхати десь з півгодини. Проїзд коштує 7 ларі. На маршруті, на скільки я розумію, працює тільки одна машина, тож у Вардзію з Ахалцихе всього 2 рейси на день. Якщо пропустите, то завжди можна скористатися послугами всюдесущих таксистів ( близько 30 ларі в одну і 50 ларі в обидві сторони).
Але нам пощастило, якраз вчасно приїхали. І от ми вже милуємося краєвидами. Ну як милуємося. В швидкому темпі милуємося, бо рейс назад через годину. І треба встигнути повернутися, бо тут і таксі не виловиш).
Купили квиточки по 5 ларі і посунули вгору ( а минулого разу, коли я був тут водій маршрутки . здається цей же дядечко, підвіз нас наверх!)
Історія Вардзії ( інша назва "Вардціхе", що означає «Фортеця троянд») почалася наприкінці XII століття. Тоді Грузією правила цариця Тамара (1184 - 1213 роки правління). Ця була перша правителька жінка країни, що для того часу було дуже незвично. Так чи інакше, правління Тамари сприяло процвітанню Грузії, а культура країни переживала справжній розквіт. Саме тоді правительці і прийшла ідея про будівництво монастиря в горах.
Одна з легенд говорить, що одного разу Тамара грала в хованки зі своїм дядьком, і ось, коли він зовсім вже втратив сили і не міг її знайти, вона вийшла зі словами "Ак вар, Дзіан!" (Я тут дядько!). Так і народилася назва маленького селища, а пізніше - величезного підземного монастиря.
Сьогодні багато істориків стверджують, що будівництво монастиря Вардзия було лише приводом для того, щоб звести потужну оборонну фортецю, яка дозволить потім розширити межі держави.
Яка б не була причина, споруда вдалася на славу: після закінчення всіх робіт Вардзия нагадувала справжній підземне місто, яке здатне було вмістити близько 20 тисяч осіб. Тут налічувалась величезна кількість тунелів, провулків і сходів, крім монастиря всередині знаходилося багато житлових будівель, бібліотек і навіть водопровід. Найдивнішим у проекті Вардзії було те, що він налічував 13 поверхів , які включали понад 600 приміщень.
Вардзійській монастир був значним культурним центром - тут велася велика літературна і художня діяльність; переписувалися книги, які в той час були надзвичайно коштовними.
В 13 столітті впала частина скелі разом із фортецею - наслід потужного землетрусу. Свою оборонну функцію пошкоджена твердиня виконувати вже не могла і монастир почав поступово занепадати. Але все одно залишався дуже багатим.
Остаточно історія Вардзії завершилася в 1578р., коли країну завоювали турки, скарби були розграбовані, а ченці заживо спалені в центральному храмі.
Хоч це і дивно звучить, але спалення ченців допомогло зберегти безцінні фрески на стінах храму.
Копоть від спалених людських тіл вкрила стіни ( і фрески, нанесені на них) і зберегла їх на багато століть.
У Вардзії знаходиться одне з трьох прижжитєвих зображень цариці Тамари.
За легендою Тамара померла у Вардзії, своїй резиденції. Цілком ймовірно, незадовго до смерті цариця прийняла чернецтво. У народі здавна розповідали про те, що Тамара не вмерла, а заснула в золотій колисці і спить сном праведниці, який дарований їй за її благочестиве життя.
Види звідси відкриваються неймовірні. Гори, красива долина якою біжить Мткварі...
За своїм призначенням печери Вардзії вельми різноманітні; тут є величезний «Зал Ради» десяти метрів у довжину і семи в ширину, палати знатних, хороми цариці Тамари, їдальні, вітальні, бібліотеки-читальні, хлібопекарні, майстерні (в’язальні, дубильні та інші), винні погреби, стайні, сховище казни, аптека і багато печер для житла.
Особливо упорядковані храми, громадські місця, хороми цариці Тамари і палати знатних. Ніщо не нагадує тут підземелля: високі стелі, рівні, з правильними кутами, стіни, дивани та сидіння з каменю, ніші, вікна, широкі тераси на південну сторону – все створює вигляд чудово обладнаних житлових приміщень. Сухий, пористий туф, відсутність вогкості, хороша циркуляція повітря – це не випадкове поєднання, а плід глибокої інженерної думки.
Хто знає, що це за мітки понаклювані? Підозрюю це щось від археологів, чи реставраторів. Минулого разу, коли я тут був, такого не було. Цього ж разу всі фотки перепортили((.
Бродити тут можна довго ( особисто я нікому не вірю і вважаю, що Вардзія занепала тому, що всі жителі свого часу повбивалися нафіг на тих крутих сходах), але час у вигляді зворотної маршрутки піджимав і ми кріз тунель спустилися назад.
Встигли. По дорозі назад потрапити під невеличкий дощик. який втім швиденько закінчився. І на якомусь перевалі ми побачили неймовірно яскраву веселку...
Водій, доречі побачивши наші захоплені погляди зупинив маршрутку і дозволив вийти сфотографувати її). Туристам тут раді). Хоча тут всіх раді. Грузія ж).
А дощ таки нагнав нас. Вже у Ахалцихе. Але це вже інша історія. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
Але нам пощастило, якраз вчасно приїхали. І от ми вже милуємося краєвидами. Ну як милуємося. В швидкому темпі милуємося, бо рейс назад через годину. І треба встигнути повернутися, бо тут і таксі не виловиш).
Купили квиточки по 5 ларі і посунули вгору ( а минулого разу, коли я був тут водій маршрутки . здається цей же дядечко, підвіз нас наверх!)
Історія Вардзії ( інша назва "Вардціхе", що означає «Фортеця троянд») почалася наприкінці XII століття. Тоді Грузією правила цариця Тамара (1184 - 1213 роки правління). Ця була перша правителька жінка країни, що для того часу було дуже незвично. Так чи інакше, правління Тамари сприяло процвітанню Грузії, а культура країни переживала справжній розквіт. Саме тоді правительці і прийшла ідея про будівництво монастиря в горах.
Одна з легенд говорить, що одного разу Тамара грала в хованки зі своїм дядьком, і ось, коли він зовсім вже втратив сили і не міг її знайти, вона вийшла зі словами "Ак вар, Дзіан!" (Я тут дядько!). Так і народилася назва маленького селища, а пізніше - величезного підземного монастиря.
Сьогодні багато істориків стверджують, що будівництво монастиря Вардзия було лише приводом для того, щоб звести потужну оборонну фортецю, яка дозволить потім розширити межі держави.
Яка б не була причина, споруда вдалася на славу: після закінчення всіх робіт Вардзия нагадувала справжній підземне місто, яке здатне було вмістити близько 20 тисяч осіб. Тут налічувалась величезна кількість тунелів, провулків і сходів, крім монастиря всередині знаходилося багато житлових будівель, бібліотек і навіть водопровід. Найдивнішим у проекті Вардзії було те, що він налічував 13 поверхів , які включали понад 600 приміщень.
Вардзійській монастир був значним культурним центром - тут велася велика літературна і художня діяльність; переписувалися книги, які в той час були надзвичайно коштовними.
В 13 столітті впала частина скелі разом із фортецею - наслід потужного землетрусу. Свою оборонну функцію пошкоджена твердиня виконувати вже не могла і монастир почав поступово занепадати. Але все одно залишався дуже багатим.
Остаточно історія Вардзії завершилася в 1578р., коли країну завоювали турки, скарби були розграбовані, а ченці заживо спалені в центральному храмі.
Хоч це і дивно звучить, але спалення ченців допомогло зберегти безцінні фрески на стінах храму.
Копоть від спалених людських тіл вкрила стіни ( і фрески, нанесені на них) і зберегла їх на багато століть.
У Вардзії знаходиться одне з трьох прижжитєвих зображень цариці Тамари.
За легендою Тамара померла у Вардзії, своїй резиденції. Цілком ймовірно, незадовго до смерті цариця прийняла чернецтво. У народі здавна розповідали про те, що Тамара не вмерла, а заснула в золотій колисці і спить сном праведниці, який дарований їй за її благочестиве життя.
Види звідси відкриваються неймовірні. Гори, красива долина якою біжить Мткварі...
За своїм призначенням печери Вардзії вельми різноманітні; тут є величезний «Зал Ради» десяти метрів у довжину і семи в ширину, палати знатних, хороми цариці Тамари, їдальні, вітальні, бібліотеки-читальні, хлібопекарні, майстерні (в’язальні, дубильні та інші), винні погреби, стайні, сховище казни, аптека і багато печер для житла.
Особливо упорядковані храми, громадські місця, хороми цариці Тамари і палати знатних. Ніщо не нагадує тут підземелля: високі стелі, рівні, з правильними кутами, стіни, дивани та сидіння з каменю, ніші, вікна, широкі тераси на південну сторону – все створює вигляд чудово обладнаних житлових приміщень. Сухий, пористий туф, відсутність вогкості, хороша циркуляція повітря – це не випадкове поєднання, а плід глибокої інженерної думки.
Хто знає, що це за мітки понаклювані? Підозрюю це щось від археологів, чи реставраторів. Минулого разу, коли я тут був, такого не було. Цього ж разу всі фотки перепортили((.
Бродити тут можна довго ( особисто я нікому не вірю і вважаю, що Вардзія занепала тому, що всі жителі свого часу повбивалися нафіг на тих крутих сходах), але час у вигляді зворотної маршрутки піджимав і ми кріз тунель спустилися назад.
Встигли. По дорозі назад потрапити під невеличкий дощик. який втім швиденько закінчився. І на якомусь перевалі ми побачили неймовірно яскраву веселку...
Водій, доречі побачивши наші захоплені погляди зупинив маршрутку і дозволив вийти сфотографувати її). Туристам тут раді). Хоча тут всіх раді. Грузія ж).
А дощ таки нагнав нас. Вже у Ахалцихе. Але це вже інша історія. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
