falkoner | Про Вроцлав. Частина восьма. Золота (Reply)

Под небом голубым есть город золотой.
С пpозpачными воротами и яркою звездой.
А в городе том - сад, все травы, да цветы
Гуляют там животные невиданной красы.

Про Вроцлав. Частина перша. Краснолюдки
Про Вроцлав. Частина друга. Нічна
Про Вроцлав. Частина третя. Дощ
Про Вроцлав. Частина четверта. Університетський музей
Про Вроцлав. Частина п'ята. Навколо Одри
Про Вроцлав. Частина шоста. Набережна
Про Вроцлав. Частина сьома. Зоопарк

Якщо вийти з Вроцлавського зоопарку і просто перейти дорогу, то ви потрапите ще до одної цікавинки міста - Зали Століття.

Вроцлав вже на початку XX століття був відомим місцем міжнародних зустрічей і переговорів. Тому виникла нагальна потреба в відповідній інфраструктурі. Макс Берґ (Max Berg) – головний архітектор Вроцлава у 1908-1925 рр., вигравши конкурс у 43 інших архітекторів, отримав доручення спроектувати багатофункціональне приміщення, котре стало б місцем проведення різного роду прийомів і масових заходів.

Збудована у рекордні строки (за неповні 20 місяців) Зала приймала у 1913 році Виставку Століття, яка була організована з нагоди столітньої річниці звернення короля Фредеріка Вільгельма ІІІ (Fryderyk Wilhelm III) із закликом до опору Наполеонові і боротьби з поневоленням. Власне для цієї виставки – відзначення 100-ї річниці „Битви народів” під Липським і поспішали з будівництвом, під яке було виділено найкращі землі Вроцлавського іподрому.
Зала Століття (Hala Stulecia) зіграла ключову роль у розвитку будівництва з бетону. Поєднуючи в собі піонерські інженерні та архітектурні рішення, вона стала зразком для зведення пізніших залізобетонних споруд.

Пізніше Зала стала називатися Hala Ludowa (Народна зала). А 13 липня 2006 року Зала Століття (нім. Jahrhunderthalle in Breslau, Centennial Hall in Wrocław) під цією німецькою назвою була занесена до Списку ЮНЕСКО. Площа основної Зали – 14 тис. м2, висота – 43 метри, крім основного приміщення є ще 56 інших і обширні кулуари. Розраховано, що Зала вміщатиме 10 тис. осіб одночасно.

З місцевих легенд:

У Залі проводили найвизначніші заходи в місті. Тут побували найвідоміші історичні постаті. Колись у Залі виступав і Гітлер. Декілька років тому під куполом Зали Століття знайшли заховану свастику. Гітлерівці вірили, що коли свастику знімуть із склепіння, то Зала зруйнується. На щастя, це був тільки забобон.

Внесена до державного списку пам'яток архітектури в 1962 році разом з архітектурним комплексом, що включає Павільйон чотирьох куполів, перголи і шпиль (Iglica).
Мені як завжди пощастило. шпиль був на ремонті, тож я його побачив трохи в горизонтальному стані.

Вирушив шукати "Ботанічний сад в японському стилі", який мав знаходитись десь поряд.
Побродив тихими райончиками міста.
Тут багато будинків, що схожі на дачі по стилю так початку 20-го століття. Видно тоді це був пригород.

Парк знайшов, а Ботанічний ні...

Ні, щось було схоже на китайсько-японське, але вхід було зачинено. Фоткав через паркан.

А тепер , власне, і починається те, чому я так назвав цю частину. Багато золотого кольору. Такий от хуйовий грудень у Вроцлаві)).

В парку стооїть якась старовинна привезена сюди церква. Недомузей народної архітектури.

Вийшов знову до Зали Століття, але тепер вже з іншої сторони.

Тут розташовано величезний фонтан, але тоді його було законсервовано на зиму, одягнуто такі ось забавні ковпачки.

Навколо фонтану напівколом побудовано шикарну коллонаду. Просто знахідка для фотографів.

Відірвався по повній))

День давно вже перевалив за середину, пора вертатися в місто...

Сів на трамвайчик і доїхав до Тумського острова, тепер з іншої сторони добрався до нього).

В чудову погоду , ще й при такому шикарному світлі , гуляти тут значно приємніше, ніж в дощ).

Погуляв трохи між адміністративними будівлями, вийшов до Одри.

НА іншому березі Національний Музей.

Грюндвальдський міст у надвечірньому світлі.

Трошки сучасної архітектури.

Ну і родзинка міста - Собор св. Івана Хтестителя у Вроцлаві.

Вулиця Кафедральна і Костел св. Хреста на задньому плані.

Архієписькопський палац з пентаграмою перед входом)))

І знову я нагадаю про золото...

Калюжі після дощу тільки додавали натхнення для фотографування).

Тумський міст.

Вбране в золоті шати.

Пішов в торону центру і хостелу. Трохи от перепочити захотілося. Вже знайомі місця.

Старий шлюз. Красиво перетворений в житловий будинок.

Ну і як же пропустити трохи муралів).

Музей університету на заході сонця.

переходячи черговий міст покликав лебедів. Обманув їх, бо в мене не було з собою ніякої булки. Так от ці падлюки плили за мною з кілометр, поки я йшов набережною. Їх ставала все більше і більше). Я вже почав боятися, що зараз вони почнуть вимагати обіцяний корм).

Неймовірний вечір.

Український ресторан "Хортиця".
Не заходив.

А це просто звернув увагу на балкончики.

А ця скульптура називається "Пам'ятник сільськогосподарським тваринам" ( в народі- Тварини на забій).
Не знаю, на скільки тут приклали руку вегани різні, але історыя скульптури така :

У Середньовіччі, з 1242 року на цьому місці знаходилися мясницькі ряди, і кров тварин буквально текла рікою. В кінці 1990-х років скульптором Петром Вічорек, на замовлення міської влади, була зроблена та встановлена перша скульптура, і тепер періодично додається ще одна.

Скульптура півня трохи в стороні від решти тварин, так як була створена на замовлення власника прилеглого ресторану ( не веганського!). У колишніх м'ясних крамницях зараз розташовуються художні студії, сувенірні магазинчики, галереї.

На сьогодні досить. Далі я трохи відпочив і пішов фоткати нічне місто . Пост про то вже був.
Наступного разу, я розкажу про останній свій ранок в ту подорож до Вроцлава. Буде цікаво. Не перемикайтеся.

Про Вроцлав. Частина восьма. Золота

Post a comment in response: