![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Про Вилково. Частина четверта. Мовчазна
Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
Про Вилково. Частина перша. Дощ
Про Вилково. Частина друга. На нуль не множити
Про Вилково. Частина третя. А кампот?!
Після ситного обіду ми рушили далі. На базу.
Місцеве винце вже добряче вдарило вголову. але на мене подіяло доволі дивним чином. Здавалося, що в мене палець на кнопці камери просто залип)
Купа фоток. Не скажу. що поганих ( хоч погода і не радувала), але трохи одноманітних.
Виберу кілька з них.
Поки дійшли до турбази " Пелікан", де ми власне і жили. трохи роз'яснилося. Вже явно було чути скору весну.
Можливо колись приїду сюди влітку, коли можна буде позалипати на цих лавках над ставочком.
Перепочили недовго, і знову погрузилися на човни. Тепер менші, бо вирушали ми на екскурсію виличками ( чи то каналами Вилково).
Гід розказувала історію містечка. тим чим воно зараз живе. Я не буду вкотре то все повторювати, писав про те раніше. Але на екскурсію скататися раджу. Майже всі екскурсоводи старовіри і розповідають про цікаві свої звичаї.
А так як розказувати, власне, і не має що особливо, просто поглядіть фото. Власне тому так і називається пост.
Всі чорно-білого рибалку помітили?)).
Човни. Багато різних човнів.
Коли були з Оленкою в Амстердамі,то жартували, що приїхали в голандське Вилково.
Я звичайно розумію, що порівнювати некоректно столицю колишньої імперії і селище біглих селян, що в Амстердамі канали проривали з економічних міркувань, а тут у води відвойовують кожен метр землі... але все ж...
Зробивши коло знову вийшли до річища Дунаю. А тут нас чекав красивезний захід сонця.
Повернулися на базу відпочити, щоб завтра вирушити...
Але про то,традиційно, наступного разу.
Ну і звичайно , ж нас чекала смачнюча вечеря ( а , здається. тільки ж їли!)
Хто підзабув, то їздили ми з туристичним клубом "Добре поїхали!", якраз зараз організовується туди подорож в квітні цього року. Поспішіть записатися, місця зникають дуже швидко.
Купа фоток. Не скажу. що поганих ( хоч погода і не радувала), але трохи одноманітних.
Виберу кілька з них.
Поки дійшли до турбази " Пелікан", де ми власне і жили. трохи роз'яснилося. Вже явно було чути скору весну.
Можливо колись приїду сюди влітку, коли можна буде позалипати на цих лавках над ставочком.
Перепочили недовго, і знову погрузилися на човни. Тепер менші, бо вирушали ми на екскурсію виличками ( чи то каналами Вилково).
Гід розказувала історію містечка. тим чим воно зараз живе. Я не буду вкотре то все повторювати, писав про те раніше. Але на екскурсію скататися раджу. Майже всі екскурсоводи старовіри і розповідають про цікаві свої звичаї.
А так як розказувати, власне, і не має що особливо, просто поглядіть фото. Власне тому так і називається пост.
Всі чорно-білого рибалку помітили?)).
Човни. Багато різних човнів.
Коли були з Оленкою в Амстердамі,то жартували, що приїхали в голандське Вилково.
Я звичайно розумію, що порівнювати некоректно столицю колишньої імперії і селище біглих селян, що в Амстердамі канали проривали з економічних міркувань, а тут у води відвойовують кожен метр землі... але все ж...
Зробивши коло знову вийшли до річища Дунаю. А тут нас чекав красивезний захід сонця.
Повернулися на базу відпочити, щоб завтра вирушити...
Але про то,традиційно, наступного разу.
Ну і звичайно , ж нас чекала смачнюча вечеря ( а , здається. тільки ж їли!)
Хто підзабув, то їздили ми з туристичним клубом "Добре поїхали!", якраз зараз організовується туди подорож в квітні цього року. Поспішіть записатися, місця зникають дуже швидко.